Сергій Жадан - Біг Мак (сторінка 18)

Так, коли нижче вже немає куди, вона раптом підіймає голову і каже — слухай, каже вона, — у тебе що — взагалі ніколи не стоїть? А!а!а! — відчайдушно й захоплено стогнуть менеджери. І ось це моя історія про баб, друзі! — переможно вигукує тато-тюлень, і тут уже всі менеджери середньої ланки підриваються зі своїх місць і кидаються хто до бару за новою випивкою, хто до караоке, бити ластами, а хто просто біжить до сортиру, не витримуючи цього безкінечного і всеосяжного кайфу і починає насипати просто на рукомийнику довгі безкінечні білосніжні дороги і рухається цими дорогами, втягуючи в себе магічні кристали важкого робочого дня, і останнім вбігає зовсім юний менеджер, син полку середньої ланки, і він теж ляскає своїми ручками, своїми ластами-недоростками і кричить — і мені, друзі-менеджери, і мені, мені теж дайте, але йому говорять — пішов в жопу, чувак, на сьогодні все, всі дороги закриті, ні! — кричить він, — ні! як же це, я ж теж слухав цю історію про баб, мене зараз просто розірве, дайте хоч щось. І тоді старий-мудрий тюлень висипає щось зі своєї кишені і говорить — давай, синку, спробуй оце-о, воно тебе вставить. Що це? — лякається син полку. Порошок, — говорить тюлень. Який порошок? — перепитує син полку. Пральний. Давай, синку, це твій перший пральний порошок. Зараз тебе порве. Син полку підходить до рукомийника і думає — зараз мене порве. І менеджери дивляться на нього, прикрившись ластами, і думають — о, зараз його порве, його порве. І старий-мудрий тюлень-підарас підштовхує його до рукомийника і ніжно шепоче, давай, бебі, давай — зараз тебе порве. І він схиляється над рукомийником і різко втягує в себе все, що бачить. І тут його рве. І ось домогосподарка приходить у відділ соціальної допомоги і думає: ох, — думає, — я самотня вагітна домогосподарка, на що я можу розраховувати? Ясна річ, мені ніхто не допоможе, я не отримаю жодної такої соціальної допомоги, хто б мені її надав — цю соціальну допомогу, всі двері для мене зачинено, і кожен клерк думає лише, як мене урити. І тут вона бачить його, ох, думає, ну, так, звичайно, хіба що цей симпатичний молодий клерк зможе мені допомогти, видно, що система ще не вичавила з нього рештки людяного, схоже, в ньому ще лишилось щось живе, можливо, у нього теж є мама, можливо, вона теж колись була вагітна, ну, ясно — вона напевно колись була вагітна, цим ось недоноском, до нього я і піду. І вона підходить до нього і каже — ох, синку, тебе мені сам бог послав. Хто послав? — не розуміє клерк. Тактак, синку, я ж то знаю, саме тебе мені й треба. Адже у тебе теж є мама. Мама? — не розуміє клерк. Ну, так, добре, говорить домогосподарка, я тобі як рідному скажу — я домогосподарка, самотня вагітна домогосподарка, розумієш, синку, і я припхалась сюди не просто так, а за своєю соціальною допомогою, і якщо ти, недоноску, тут сидиш, то очевидно тобі й відповідати за соціальну допомогу самотнім вагітним домогосподаркам. А він їй на це і говорить: значить так, мем, все зрозуміло, давайте будемо вирішувати вашу проблему. Ось, синку, — каже вона, — тебе мені точно сам бог послав. Мем, — відповідає він на це, — ніхто мене нікуди не слав, давайте так, мем, давайте домовимось відразу — ніхто мене нікуди не слав. Гаразд? Гаразд, — говорить вона незадоволено. То як там із моєю соціальною допомогою? Значить так, — говорить клерк, — із допомогою. Давайте будемо вирішувати вашу проблему. Давайте, — погоджується вона. Давайте, — говорить він. Ну, давайте, — не заперечує вона. Значить так, — говорить він, — значить ви — самотня вагітна домогосподарка? Самотня, синку, — відказує вона. І ви прийшли у наш відділ? — продовжує він. Прийшла, синку, — відказує вона. І вам потрібна соціальна допомога? — уточнює він про всяк випадок. Єс, синку, єс, — підтакує вона, — соціальна допомога. А ми не дамо вам соціальної допомоги, — говорить він і виходить з кабінету. Фак, — говорить вона і виходить слідом за ним. І ось він нервово заходить в сортир, сука, думає, во сука, самотня вагітна сука, як же вона мене дістала, як же вони всі мене дістали своєю соціальною допомогою, просто дістали, всі ці самотні вагітні домогосподарки. В мене теж була мама, і вона теж, очевидно, була вагітна, ну, ясно, що була, раз я зараз тут сиджу з рулоном у руці, ясно що була вагітна, і що — вона ходила просила соціальної допомоги? Так, ходила! І що — їй хтось дав? Так — дали! І нічого мене тепер діставати своєю допомогою, теж мені вагітна, — говорить він і починає мити руки, — вагітна, таке враження, що вона збирається народити Елвіса Преслі. Сука, де мило? — він дивиться по кімнаті, — я хоча б руки помити можу, сука? Де мило? Або хоча б пральний порошок. І він раптом згадує вчорашній порошок. І тут його знову рве.

Як зберегти родинний затишок

Кожна домогосподарка хоче стати мамою Елвіса. Громадянський статус мами Елвіса сам по собі дає значні переваги. Насамперед, проблема соціальної адаптації. Система пасує перед мамою Елвіса. Домогосподарка приходить до свого кредитного банку і говорить — ок, говорить вона, я мама Елвіса, де я можу побачити керівника департаменту по зв’язках із громадськістю? Значить так, синку, говорить вона начальнику департаменту, слухай мене уважно — я стара самотня домогосподарка, можливо, щось у своєму житті я робила не так, можливо, я не надто включена в боротьбу, але чорт забирай, синку, мій Елвіс, мій малий, він знає що робить, і ось що я вам скажу — такої срані, як у вашому кредитному банку, я давно не бачила. А я в своєму житті, до народження Елвіса, ясна річ, бачила стільки срані, що ти собі уявити не можеш. І з цими словами вона лишає начальника департаменту сам на сам із проблемами самоідентифікації. Мама Елвіса приходить на біржу й говорить — ох, говорить, і тут те саме, і тут та сама срань, послухайте, кричить вона брокерам і маклерам, ви — сучі діти, я мама Елвіса і щоб я здохла, якщо я бачила де-небудь таких лузерів, таких мудозвонів як ви! Що ви, мем, намагаються врятувати ситуацію маклери, ми цілком нормальні чуваки, ми знаємо вашого Елвіса, що за проблема, мем? Проблема в тому, говорить їм мама Елвіса, що ви мудозвони, і чорт мене забирай, якщо я зараз говорю неправду. Просто хотіла вам це сказати: ви — мудозвони, нічого особистого. Елвіс приходить для того, аби вирішити проблему із твоєю страховкою. Елвіс говорить тобі: капіталізм не здатен відібрати у нас головне — наше почуття самоорганізації. І солідарності. Моя мама, говорить Елвіс, проста самотня домогосподарка, навчила мене головному — система завжди тримає руку на крані! Система завжди контролює рівень газу в твоєму трубопроводі. В той час як ти борешся за своє виживання, вона перекриває клапани. В той час, як ти намагаєшся зробити щось зі своєю страховкою, вона регулює силу напруги. В той самий час, як ти займаєшся самоорганізацією, система тримає свою руку на цьому чортовому крані. І коли вона тримає одну руку на крані, знаєте, що вона робить іншою рукою, ви знаєте, що в цей час вона робить іншою рукою? Ні? А ви хочете про це дізнатись? Так. Напевне хочете? Так, ми хочемо. Скажіть — ми хочемо знати, що система робить іншою рукою в той час, як однією перекриває нам кран. Ми хочемо знати, що система робить іншою рукою в той час, як іншою перекриває нам кран. Іншою рукою вона дрочить! Мама Елвіса приходить додому, знаходить серед кімнати купу порожніх банок з-під пива, знаходить у ванній самого Елвіса, який спить у теплій воді, знаходить його гаманець, його ковбойські чоботи, його засраний екологічно чистий одяг, весь у крові й кишках молодих менеджерів і рекламних агентів, ох, Елвісе, говорить вона, — мій безтурботний малий, мій несамовитий Елвісе, в білому одязі й армійській спідній білизні, мій улюбленець, сонце мого життя, що ж ти так нахуячився, Елвісе, що ж ти так набрався, що спиш тепер просто у ванні, просто у своїй армійській спідній білизні. Ох, Елвісе, говорить вона — система бореться з нами всіма можливими способами, система знає наші слабкі місця. Все вірно, Елвісе, система — це справжній дворукий бандит, і доки одну свою руку вона тримає на крані, іншою рукою вона дрочить. Причому дрочить вона, Елвісе, тобі.

Як відмовити рекламному агенту

Агент приходить додому до домогосподарки і думає: сучка, — думає він, сучка, ось вона сидить собі вдома, зачинилась, думає кинути мене, як же, думає — де цей агент, зараз я його кину, зараз він у мене вигребе, я добре приготувалась, зараз я його обов’язково кину, тільки зайду до неї, відразу ж почне мене кидати, почне говорити про соціальні служби, про страховку, про чоловіків, почне грузити мене своїми чоловіками, вона думає, якщо я рекламний агент, значить, мені можна розповідати про своїх чоловіків, я знаю цих сучок, я знаю, про що вона буде говорити, про своїх чоловіків або про порошок, так-так, точно — про порошок, вони всі думають про порошок, про пральний порошок, пральний порошок — цей кокаїн для домогосподарок, щуряча отрута для їхніх чоловіків, вона думає мене легко кинути, їй насрати, що я вже підв’язав із наркотою, що я вже три місяці як чистий, їй, сучці, на це насрати, зараз почне грузити мене своїм порошком, своїми чоловіками, почне говорити мені про соціальні служби, а те що я три місяці чистий — їй насрати, ясно, це вам не пральний порошок і не соціальні служби, які вже тут соціальні служби, три місяці, ти розумієш, три місяці, що ти мені втираєш про свій порошок, думаєш лише як мене кинути, ага, давай, я син пілота бомбардувальника, мій тато був пілотом бомбардувальника, щоби ти знала, тому давай, що тут у тебе за адреса, курва, де мої окуляри, де мій кейс, де мої таблетки. І коли він підходить до її дверей, вона думає — ох, думає вона, добре що сьогодні немає цього навіженого рекламного агента, який жах, думає вона — минулого разу він намагався продати мені вогнегасники, говорить, мем, такі вогнегасники, просто диво а не вогнегасники, беріть одразу три, ні — краще чотири, ні — говорю я, для чого мені вогнегасники, два — насідає він, беріть хоча б два, мем, не потрібні мені вогнегасники — говорю, я довіряю соціальним службам, ось — каже він, ага — каже, значить соціальним службам? я — каже він, вже третій місяць на цій роботі і не говоріть мені цих дурниць про соціальні служби, мій тато — каже, — пілот бомбардувальника, — і той завжди брав із собою пару вогнегасників, пару? — не повірила я, так — каже, пару, два, завжди брав із собою на бойові вильоти два вогнегасники, господи — говорю, навіщо ж йому два? другий — каже він — для протипожежної безпеки, і що тепер? І ось він дзвонить у двері, і каже — йо, мем, каже він, добре, що я вас застав, на вулиці, знаєте, таке робиться, третій місяць — таке робиться, я навіть не знаю, що думати, добре виглядаєте, синку — говорить вона йому на це, я не добре виглядаю, у мене токсикоз, вітаю вас — каже він, вітаю, і з цієї нагоди пропоную вам купити нашу новинку, я знаю, всі перестали довіряти нормальній якості, всі намагаються кинути нас — людей, які дбають про ваш добробут, всі перестраховуються і довіряють лише цим чортовим соціальним службам і думають лише про свій чортів траханий порошок, про цей порошок, я вам таке скажу, мем — цей порошок, чортів траханий порошок, його вже дівати нікуди, ну, що ви з ним будете робити, не вогнегасники ж ви ним заряджати будете, пральним порошком, а, мем?

Але вона йому на це говорить, послухай, говорить, синку, я самотня вагітна домогосподарка, у мене все є, я купила собі вогнегасник, ось він, червоний, в кутку, бачиш, давай, синку, йди собі з богом, мені не потрібна ваша новинка, знаю я ваші новинки, знову або тостери перегорілі, або масажери які-небудь, мені не потрібні масажери — у мене все є, плюс у мене токсикоз, тому бачити тебе, синку, мені зараз просто неприємно, що тут скажеш? А він їй на це відповідає: окей, мем, зрозуміло, все ясно, мем, тостери вам непотрібні, я розумію — для чого

вагітній домогосподарці тостери, правильно?

Правильно — каже вона.

І навіщо їй масажери з її токсикозом, правильно? — насідає він.

Так, синку, так.

А як щодо вогнегасників?

В кутку, червоний.

Вам би лише порошку побільше, правильно?

Синку, — нервує вона, — якого порошку, іди собі з богом.

Йо, мем, — продовжує він, — ну, ясно якого: праль-

ного порошку, вам же крім нього нічого не треба, пра-

вильно?

Синку, — просить вона…

І те, що я третій місяць уже чистий, вам просто ні до чого, правильно? Вам це просто нецікаво, з вашим порошком, правда ж, мем? Те, що мій тато, пілот бомбардувальника, означував як кризу соціальних комунікацій — вам це просто нецікаво, правильно?

Синку, — питає вона, — а ти справді чистий?

Мем, — продовжує він, — послухайте, мем, я знаю, що у вас в голові — порошок, цей чортів траханий порошок, пральний порошок для вашої безрозмірної пральної машини, для цієї корови вашого побуту, великої рогатої худоби постіндустріального суспільства. Пральна машина, яку ви годуєте жертовною кров’ю розтерзаних кроликів, машина, яку ви обклеюєте порнолистівками, яку ви обписуєте фашистськими гаслами — це вона приходить вночі до вас у спальню і тривожно стогне над вами, це вона знищує ваші запаси прального порошку, це вона викидає зі свого нутра рештки домашніх тварин і ваш пошматований одяг. Ага, мем, саме так — пральна машина, цей електричний стілець для мідл-класу, вона убиває вас своєю чорною енергетикою, пробиває ваші чакри, ви знаєте, мем, що вона робить, коли ви засинаєте? Спитайте, спитайте у мене, що вона робить,

коли ви засинаєте, мем.

Ні, кричить вона йому, тільки не пральна машина, не чіпай її, тільки не вона.

Йо, мем, — насідає він, — як це — не вона? Саме вона, хто ж іще. Для кого ви купуєте весь цей пральний

порошок?

Тільки не пральна машина, — плаче вона.

Коробки, великі картонні коробки з порошком усередині. Мішки порошку, цілі мішки порошку, для кого ви це купуєте, скажіть, мем?

Ні, — просить вона — ні.

Заради світлої пам’яті мого тата, пілота-бомбардувальника, скажіть, мем.

О, тільки не це, — стогне вона.