- Не така, мамо, Галя. Нічого вам турбуватися. Хоч вона й багачка, а все сама коло всього… Всьому знає лад дати. А що вона має лишнє там, то то ще краще. Буде об віщо на перший раз руки зачепити та й повести гаразденько хазяйство… Навіщо ж мені дано голову й руки?.. Не клопочіться, мамо: усе гаразд буде! А коли б ви знали її або хоч бачили, зараз би так уподобали, що сказали б: не бери, сину, другої жінки - бери Галю Гудзівну!
- Не дивись, сину, на образ, а дивись, яка вона до тебе є! Іноді й уродлива, та лиха година… Своєї долі не вгадаєш.
- Отже, коли хочте, моя доля з нею виростала… ' - То й боже, благослови, сину, коли так! Шукай старостів та й шли, якщо віддадуть… Того ж самого вечора побіг Чіпка до Грицька.
- Грицьку, братіку! Чого це я прийшов до тебе?
- Кажи.
- Прийшов прохати тебе у старости.
- Хіба женитися задумав? - умішалася Христя.
- Еге ж. Оце думаю: оженюся раз та й закаюся! - жартує Чіпка.
- Кого ж думка брати? - питає Грицько. А Христя - аж уха наставила.
- Тоді побачиш… Кажи: чи підеш?
- Та бог же його знає… Може, ти мене заведеш у такий двір, що й коляки скуштую… Усі засміялися.
- Та в такий же то й думка завести,- жартує Чіпка,- бо однак тобі ніхто боків не мне… Христі б, як жінці, годилося… Та що ж, коли вона така добра вдалася, що ніколи й слова насторч не скаже!
- Та годі вже тобі жартувати. Кажи справді: кого задумав брати? - допитується Христя.
- А хочеться знати? хочеться?
- Авжеж, хочеться…
- Ну, хай же кортить, коли хочеться… - Ну-бо, кажи, а то й Грицька у старости не дущу.._ Та я й сам не піду, коли не скаже.._ Нічого вже з вами робити,- каже Чіпка: -треба признатися… Знаєте Гудзівну?
- Яку? Одарку? - питає Христя.
- Ні, Галю.
- Яку це? - питає Грицько роздумуючи.
- Москалеву дочку… того москаля, що на хуторі живе.
- Не зна-ю,- одмовляє з протягом Христя.- От, дивись; і потеліпався ж на хутір шукати, буцім у селі дівчат трохи!… І чого його туди понесло?!
- Понесло…- усміхаючись, каже Чіпка.- Так кажи, Грицьку, чи підеш?
- На коли?
- На ту суботу,- гулящий день буде.
- На суботу - можна.
- Гляди ж, Грицьку! А поки що - прощавайте! Ще треба в одно місце бігти… Чіпка пішов, а Грицько з Христею завели розмову про його.
- От дивись, Христе: таки будуть люди з цього Чіпки! Оце одружиться, а жонатому, звісно, вже не те, що парубкові…
- Хіба його не видно й спершу було, що він чоловік путящий? Чи до роботи, чи до майстерства - до всього вдався!
- А пив же та волочився як?! - згадав Грицько.
- Молодий був - дурний, а постаршав - за розум взявся,- одказує Христя.
- От тепер і старій Мотрі таки спочинок буде, а то сердешна мати не знала спокою ні вдень, ні вночі…
- Бозна ще яка невістка буде…,
- Та що невістка? Хіба яка там вона собі не буде, а він, як син, повинен не дати в образу рідної матері.
- Та бувають, Грицьку, такі, що ти їй хоч кіл на голові теши, а вона - як тієї, та й тієї…
- Ну, в мене б вона не тієї заспівала.
- Тож-то у тебе.
- А що ж? Цебто попустити, щоб чорт батька зна що моєю рідною матір'ю верховодило? Ні, мабуть би, прикусила вона язик, зціпивши зуби!
- Що ж, якби оце у тебе й справді мати була, то це б і мені так було? - Так ти ж, Христе, не така… Я знаю, що ти б і матері моїй догодила, як мені…
- То ще яка б була мати.
- Та ти усякій матері догодиш. А Чіпчина мати чим не поважна людина?
- Та я за бабу Мотрю нічого й не кажу. Спасибі їй, вона така добра до нас, немов рідна. Я кажу за других. Он, у Василенка: на віщо невістку перевела? Як ішла - як калина була та гладка, як піч, а тепер - як з хреста знята! Он-то які бувають свекрухи… Такій сам чорт не вгодить, не тільки невістка.
Отак вони довго балакали. Слово за слово чіплялося; одна думка нанизувалась на другу - то заходячи на людей, то звертаючи на Чіпку.
- Ти ж мені розкажеш, яка там молода,- уже лягаючи спати, каже до чоловіка Христя.- Де він її видрав!..
- Та вже ж побачимо, що там за цяця така, то й розкажу,- одмовив Грицько, і собі вкладаючись.
Рано звечора погасили світло син з матір'ю. Рано звечора вони полягали спати, натомлені денними при-, годами. Оже сон не йшов обом їм на думку.
Йому знай привиджувалась Галя, весела, як ясочка,- як вона буде бігати по хаті та порядкувати… Тільки шкода: хата тісна, треба нову ставити,- промигнуло в думці й викликало цілий рій… Йому вже ввижається, що він розвалив оцю хату, а заложив нову, з світлицею, з хатиною, з великими вікнами… "У хатині ми будемо жити,- радиться він з Галею,- мати, мабуть, не злазитиме й з печі, а світлиця - чужого чоловіка прийняти… Добре, Галю?" Галя засилає йому погляд згоди… Пересновуються його думки з її думками, викликають усмішку, радість… Добра надія пестить його серце. Чіпка забуває давнє життя, забуває все, що було - минуло: на легеньких крилах прудкої думки несеться він уперед, далі… у рай тихого щастя…
Мотря думала теж про Галю. Тільки не веселі, а смутні думки обхопили материну голову. "Господь його знає…- думала вона.- Хоч би я її бачила коли, хоч би чула її мову, голос… Може, там така, що й не приступ; а може з тих, що аби зав'язати світ парубкові, а то й кине - другого знайде… Між багатирками і такі часом бувають… Звісно - з жиру! Виросте у розкоші та в достатках; само ніколи не гнуло свого стану, не кололо білих рук об колючу стерню,- все те наймички… А тут побачить, що все те треба своїми ручками та пучками… візьме та й кине… Хіба тепер як на світі стало?!"
Від таких думок та гадок сердешна мати знай перекочувалась з боку на бік та важко зітхала.
- Ви не спите, мамо?
- Ні, сину.
- Чому ж ви не спите?
- Та так… усе думки такі лізуть у голову…
- Не журіться, мамо!
XXVI
На своїм добрі
У суботу заслав Чіпка старостів до Максима. У неділю були оглядини в Чіпки. Максим не забував старосвітського звичаю; поїхав сам і вблагав Явдоху поїхати на оглядини.
Максим знав, за кого віддавав дочку. Не дуже дерла йому очі убога Чіпчина хата й старенька, бідно зодягнена мати. Не так на те Явдоха глянула: не так воно вразило її горду пиху. Про самого Чіпку-гріх слово сказати! Та його хата, низенька й тісна, його мати, згорблена, стара, висушена гіркою нуждою та лихом,- розкорписали хижу, падку на розкоші та на прибуток натуру Явдошину.
Сторінка 58 з 74 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 > У кінець >>