Степан Руданський - Павло Полуботок (сторінка 3)

                            Полковники Данилович 
                            І Петро Корецький. 
                            Бунчуковий Володьковський 
                            І судець Грабенко, 
                            І військовий з ними писар 
                            Завзятий Ханенко13 
                            І прибули у Петропіль 
                            Та й говорять: "Царю! 
                            Візьми собі Вельяміна, 
                            Візьми нашу кару; 
                            Судці твої московськії 
                            Нас добра не учать, 
                            Багатого обдирають, 
                            А бідного мучать. 
                            Козаків за хлопів мають 
                            І гризуть гетьмана... 
                            А чи ж так то, ясний царю, 
                            Було за Богдана?.. 
                            Ти говориш, що Хмельницький 
                            Сам царям прирадив, 
                            Щоб московський воєвода 
                            На Вкраїні рядив; 
                            Але Павло Полуботок 
                            Не ховає слова, 
                            Він говорить: "Що там, - каже, 
                            Батькова умова! 
                            Спершу, царю, піднови ти 
                            Нашу давню волю, 
                            Щоб ми самі судилися 
                            Помежи собою; 
                            Щоб ні стольник, ні боярин, 
                            Ані воєвода 
                            Не питали, не судили 
                            Нашого народа; 
                            Щоб козаки самі собі 
                            Розправу чинили, 
                            І, де три їх, щоб два собі 
                            Третього судили. 
                            І всі царі московськії 
                            Теє право знали