Аналіз «Лебеді материнства» Симоненко

Аналіз «Лебеді материнства» Симоненко

«Лебеді материнства» аналіз твору — тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті. 

ПАСПОРТ ТВОРУ

Рід літератури: інтимна, патріотична лірика.

Жанр «Лебеді материнства»: ліричний вірш (колискова пісня).

Тема «Лебеді материнства»зображення любові до дитини й турботи за її долю, любові до Батьківщини.

Ідея «Лебеді материнства»: возвеличення любові до дитини і до рідної землі, заклик «Можна все на світі вибирати, сину, / Вибрати не можна тільки Батьківщину».

Віршовий розмір «Лебеді материнства»хорей.

Художні-стильові особливості: «Композиційно твір розгортається як кілька взаємопов’язаних мотивів. Спо­чатку це мотив казкового дивосвіту, яким оточена дитина завдяки старанням батьків. Материнська турбота і ніжність, батьківська опіка — це підвалини щасливого й безхмарного дитинства, яке неможливо уявити без народної казки, колискової, загадки. У духовному світі українців вони відіграють ва­жливу виховну роль. Мотив казкового дивосвіту В. Симоненко пов’язує з образом рідної хати, сповненої «материнської доброї ласки», чарівним тан­цем лебедів і сивими очима казки. Ще один мотив — дороги як вибору жит­тєвого шляху дитиною, уже дорослою. Неминуче настає мить синової самос­тійності. Материнське благословення в інтерпретації В. Симоненка — це можливість і необхідність пізнати кохання, дружбу, родинне щастя. Вибір їх цілком залежить від людини. Проте, на думку автора, є величини духовні, незмінні, сталі — це мати й Батьківщина: вибирати або зрікатися їх — ве­ликий гріх.

Майстерність і довершеність вірша виявляються в кількох площинах. Це і взаємоперетікання образів: день сьогоднішній — день майбутній — вічність (образ матері як фізичного початку людини, самого життя і як її духовного космосу, Вітчизни як отчого порогу); досади — «приспаних тривог» (уособ­лення драматизму людської долі). Це й образи-символи, запозичені з фольк­лору: лебедів як вірності матері та Вітчизні, як крил, які виносять дитину в широкий світ із рідної домівки; «білявої хати» — персоніфікація, спроекто­вана на образ матері; верб і тополь як неодмінного атрибута українського пейзажу» (Н. Бернадська).

Художні засоби:

  • епітети: «лебеді рожеві», «зорі сургучеві», «сивими очима», «добра ласка», «тихі зорі», «рожевим пір’ям», «золотим сузір’ям», «приспані тривоги», «бі­лява хата», «диво-наречені», «хмільні смеркання»; постійні епітети: «хлоп­ців чорночубих», «мавки чорноброві»;
  • метафори: «танцювали лебеді в хаті на стіні», «прийдуть... верби і тополі. Стануть над тобою, листям затріпочуть, / Тугою прощання душу залоско­чуть», «лоскотали марево золотим сузір’ям», «темряву тривожили криками півні», «виростуть з тобою приспані тривоги»; «мріють крилами... лебеді», «сиплють ночі... зорі», «заглядає... казка сивими очима, ... ласка в неї за пле­чима», «біжи, досадо, не вертай до хати», «будуть мандрувати очі... і... хата»;
  • порівняння: «лебеді, як мрії»;
  • антитеза: «Можна вибрать друга і по духу брата, / Та не можна рідну матір вибирати», «Можна все на світі вибирати, сину, / Вибрати не можна тільки Батьківщину»;
  • рефрен: «Можна все на світі вибирати, сину, / Вибрати не можна тільки Бать­ківщину»;
  • образи-символи: лебеді (материнство, вірність), верби і тополі (Україна, Ба­тьківщина), мавки (незахищеність людського духу), казка (добро), зорі (при­сутність ангела-охоронця), вода лиманів (очищення, мінливості буття), мати (джерело духовності).

Примітки: Поезію «Лебеді материнства» поклав на музику композитор Анатолій Паш­кевич; пісня стала народною.