Юрій Смолич - Ще одна прекрасна катастрофа (сторінка 22)

Але несподівано для всіх у цей час заговорив сер Олівер Вебенс. Він прокинувся остаточно:

- Так, так, так, - закивав він своєю давно вже лисою головою, - я чудово пригадую. Саме тому ви дозволили собі цю ганебну заяву на наших шановних річних зборах. Ви, сер, дозволили собі висловити безглузду думку, що нині масове й широке здійснення вашої системи можливе тільки в одній країні світу. Ви, сер, дозволили собі божевільну думку, що взагалі правильна організація і плідний розвиток медицини можливий тільки в цій країні світу. Ви, сер, божевільно обстоювали божевільну ж думку, що саме тому...

- ...що тільки в цій країні створені й створюються далі суспільні умови, які сприяють розвиткові медицини й оздоровленню людства, - перебив його Нен-Сагор. - Так! І я це знову повторюю! Бо тільки в цій країні є для того соціальні передумови. Бо тільки в цій країні, завдяки таким соціальним передумовам, можливе здійснення соціальної профілактики. Бо саме система організації суспільного життя цієї країни...

В цей час сер Овен Прайс уже очуняв і здобув свою мову.

- Але ж, - завершив він, - ця система соціалістична!

- Так, - відказав Нен-Сагор. - Назвімо це так. І мою наукову ідею я можу здійснити тільки при певних соціальних умовах. А такі соціальні умови звуть, як і я довідався, соціалістичними...

Сер Овен Прайс раптом зірвався з місця і побіг до дверей. Сер Освальд Кеммері та Олівер Вебенс, вирішивши, що їхній патрон обурено залишає зал засідань, негайно ж рушили за ним. Але від того трапилося лише непорозуміння: по двох кроках вони наштовхнулися на широку спину сера Овена Прайса. Сер Овен Прайс підійшов тільки до телефону, що був біля дверей.

 

 

30

 

Сер Едвар Імлійс, губернатор Пенджабу, прокинувся сьогодні з хворою головою, в надзвичайно поганому настрої, і ноги йому замерзли. Він довгий час не міг навіть поворухнутися в своєму ліжку - так задубіли йому всі сустави, дарма що спав він на перині й під двома ковдрами з пір’я пташенят рожевого какаду.

Справа в тому, що тільки вчора ввечері нестримні демонстранти, що виступили на знак протесту проти агресивної політики уряду та жорстокої розправи з повстанцями, повибивали серові Едварові Імлійсові всі шибки в його губернаторському палаці. Склярі страйкували в Пешаварі вже другий тиждень, і через те нічний туман з гірських полонин без будь-якої перешкоди зайшов у сорок сім покоїв губернаторського палацу і скрутив ревматичні м’язи губернаторові, не зважаючи абсолютно на недоторканність такої високої особи, як сер Едвар Імлійс.

Сер Едвар Імлійс чхнув підряд сімнадцять раз, і від того його настрій тільки погіршав: чхання не розважило губернатора, воно не дало йому найменшої полегкості. Сер Едвар Імлійс хвилин з п’ять тяжко роздумував про гірку долю колоніального губернатора, ніяк не наважуючись вилізти з-під своїх перин на світ божий. Він вирішив сьогодні ж надіслати безпосередньо на острів, поминаючи віце-короля, свою доповідну записку про поліпшення побуту колоніальних губернаторів і про їх винагороду під час страйків, демонстрацій, повстань і інших неприємностей колоніального життя. Водночас йому спало на думку подати проект утворення державної асоціації скляних промислів, об’єднаних під високою рукою самого губернатора. Вікна серові Едварові били за цей рік уже вчетверте, і доцільність такої асоціації в колоніальних країнах стверджувало саме життя.

Сер Едвар Імлійс нарешті наважився й подзвонив.

Двоє служок, давно вже чекавши на цей дзвінок, ту ж мить з’явилися з-за дверей з туалетом губернатора.

Але сер Едвар Імлійс відхилив простягнуті йому штани й наказав негайно ж до ліжка покликати” його першого секретаря. Перший секретар, Нат Віртл, з’явився рівно через три хвилини. За цей час двоє служок уже обклали губернатора цілою батареєю пляшок з гарячою водою.

- До послуг, сер, - сповістив Нат Віртл про свій прихід. - У приймальні чекає тридцять чотири чоловіки відвідувачів і троє делегатів від демонстрантів. Сьогоднішня демонстрація, сер, домагається...

- Стривайте, Віртл, - спинив його сер Едвар, - делегатів ви можете прогнати втри, навіть учотиришия. Є справи далеко важливіші. Ви подзвоните зараз у об’єднання хазяїв і фабрикантів міста Пешавара, до містера Ідлдудла, президента склярської контори. Ви перекажете йому, що з міркувань вищої політики я пропоную негайно ж задовольнити всі вимоги склярів.

- Слухаю, сер.

- І скажете йому, щоб заробітна плата склярам була підвищена на десять процентів проти їхніх вимог. Ви чуєте, Віртл?

- Так, сер.

- Ідіть же негайно!.. Бр-бр-бр, - загарчав сер Едвар, скинувши дві ковдри з пір’я какаду[19] й хапаючись за свої губернаторські штани.

Батарея пляшок з гуркотом покотилася на підлогу.

За якихось півтори-дві години туалет сера Едвара був закінчений, він випив кофе і готовий був розпочати прийом. Склянка гарячого кофе зігріла його, і він нарешті перестав тремтіти та цокати зубами.

Потім він підійшов до телефону і викликав об’єднання хазяїв та фабрикантів міста Пешавара.

- Ідлдудл? Йес! Дайте містера Ідлдудла... Містер Ідлдудл, ви одержали мій наказ? Чому ж ще й досі не поставлено шибки в мої вікна?.. Відмовляються?.. Чорт забирай! Ви надміру експлуатуєте ваших склярів, містер Ідлдудл! їхні вимоги цілком законні... Так, так, це вам кажу я, губернатор!.. Ви повинні негайно ж ліквідувати ваш конфлікт. Дайте їм двадцять процентів... Що? Солідарність із загальним страйковим рухом? Чорт забирай, яке їм діло до загального страйкового руху!

Сер Едвар з серцем жбурнув трубку й накинувся на ні в чому не повинного Ната Віртла.

- Потрудіться, сер, дати наказ, щоб негайно ж затопили в камінах. Реквізуйте також усі ковдри в колоніальних магазинах і позапинайте вікна. Чи ви хочете, щоб я тут замерз! Ви забуваєте, що зараз осінь! Прийому сьогодні не буде.

І сер Едвар поспішно ретирувався до ватерклозета - єдиного теплого місця на цілий його палац, бо він був без вікон і гірський вітер там не гуляв. Туди ж він наказав подати йому вранішню кореспонденцію.

Сер Едвар розташувався на стульчаку, обставленому з усіх боків відрами з окропом. Двоє служок міняли відра кожні п’ять хвилин.

З величезної купи вранішньої кореспонденції сер Едвар вибрав насамперед невеличкий пакетик, позначений печаткою його старого приятеля й колеги - губернатора Бомбея сера Грегора.

В своєму дружньому листі сер Грегор сповіщав, як проходить його тренаж до осіннього матчу з регбі. Цей тренаж проходив цілком задовільно, і сер Грегор був цілком певний за свою перемогу, тим паче, що всі його партнери були молодші від нього чином і, певна річ, не зможуть перемогти свого начальника: ось уже п’ятнадцять літ, відтоді, як він став губернатором, сер Грегор вигравав на всіх матчах Бомбея. Далі сер Грегор скаржився на свої страйки, демонстрації та інші колоніальні неприємності. Сер Едвар пропустив цей докучливий абзац. У третьому абзаці він прочитав спогади сера Грегора про його юнацькі роки, які (спогади) виникли в зв’язку з приїздом його старого друга й товариша юнацьких років, сера Овена Прайса, терапевта. Сер Грегор повідомляв, що сер Овен відбув до Пенджабу, і рекомендував його серові Едварові як виключно цікаву й шановну фігуру. Сер Грегор просив сера Едварда, якщо виникне якась потреба з боку сера Овена, всіма засобами посприяти тому. В четвертому абзаці сер Грегор запрошував сера Едвара на осінній матч. Сер Едвар вирішив їхати неодмінно і негайно ж звелів Натові Віртлові про це відписати серові Грегорові.

Після листа сера Грегора довелося ознайомитися з вранішнім рапортом начальника військової залоги. В цьому рапорті повідомлялося, що банду повстанців, яка втекла була за Мардан у гори, цілком ліквідовано. Після короткого бою за Нурійським кряжем, у якому солдати його величності виявили себе героями, цілу банду в кількості шістдесяти чоловік полонено і під конвоєм відправлено до Мардана. До Мардана, проте, з цілої банди доведено тільки одного чоловіка, - решта зникла невідомо де... Проте комендант залоги, полковник Дубл, запевняв сера Едвара в тому, що він може бути цілком спокійний за цих п’ятдесят дев’ять чоловік - вони вже ніколи не турбуватимуть спокою не тільки північного Пенджабу, а й взагалі цілого світу... Як вірний християнин, сер Едвар, перечитавши ці рядки, побожно перехрестився.

Після цього полковник Дубл сповіщав ще кілька дрібниць. Він писав про трус в околицях міста, про тисячу арештованих під час трусу, про смерть десятьох в’язнів у повстанській тюрмі від зовсім невідомих причин, бо на їхньому тілі так і не лишилося ніяких знаків насильства. Писав про приборкання південних сіл, похваляючи високу якість останньої партії запальних снарядів, надісланих з острова. Наприкінці полковник Дубл нагадував серові Едварові про справи культурно-побутові, а саме: про потребу якнайшвидшого відкриття кредитів на побудову в кожному з навколишніх сіл великих лікарень... для поранених солдатів та шкіл... для новобранців. Лікарні й школи проходили за бюджетом міністерства народної освіти, а також субсидіювалися добровільним товариством “освіти й допомоги диким індам”.

Після рапорту сер Едвар перейшов до радіограм, телеграм і телефонограм.

Найпершою серед телефонограм лежала телефонограма за підписом сера Овена Прайса, терапевта й президента повноважної ревізійної комісії Британського Королівського медичного товариства. Вгорі телефонограми була приписка, що сер Овен Прайс, терапевт і президент, дзвонив учора персонально, але не застав сера Едвара (сер Едвар у той час саме відсиджувався в цьому ж таки клозеті, чекаючи, коли демонстранти скінчать йому нівечити вікна).

Сер Едвар задоволено зарипів і поглянув на текст телефонограми.

В телефонограмі після перших десяти рядків, де коротко й поважно було викладено всі шанобливі, джентльменські та патріотичні почуття сера Овена до сера Едвара, було жахливе й важливе повідомлення.

Сер Овен Прайс, терапевт і президент, коротко поінформувавши про свою мету, обов’язки й повноваження, сповіщав про результати роботи комісії.

Ось останні рядки цього сповіщання:

 

“...зглянувся на наші Молитви. За його Найвищою Допомогою ми успішно закінчили доручену нам Королівством справу. В нашій ревізії ми остаточно встановили, що пойменований Нен-Сагор, облудно здобувши собі звання доктора медицини, насправді є тільки звичайний знахар, а його наукові “ідеї” - не менш звичайне шахрайство.

Крім того, за тією ж Найвищою Допомогою ми встановили, що він є безперечний прихильник північної варварської країни соціалізму й організатор цієї анти” Моральної, анти Божої і розбійницької системи тут, у горах Північної Індії.

Я доводжу це до Вашого відома, Сер і високий Пане Губернаторе, і прошу вжити відповідних репресивних заходів, на які дасть Вам Благословення Висока Рука Найвищої Допомоги.

З великою до Вас, Сер, повагою, завжди готовий до Патріотичних послуг і на загибель во ім’я Бога, та Короля, й Вітчизни.

Овен Прайс, терапевт.

Р. S. Сер, троє Англійців і Джентльменів чекають на Ваші рішучі дії в зловісному оточенні варварів і зрадників Бога, Короля і Вітчизни”.

 

Сер Едвар зблід. Телефонограма випала з рук сера Едвара. Притомність мало не зрадила його, і він мало не провалився у відтулину стульчака.

- Га? - загримів сер Едвар. - Прихильники соціалізму в моїм губернаторстві? Трам-та-ра-рам-там-там! Не потерплю!

його обличчя було таке страшне, що двоє служок аж присіли з переляку. Нат Віртл витягся й закліпав очима. Сер Едвар тим часом вхопився за телефон (в губернаторовім клозеті, певна річ, був телефон).

- Алло! - заволав він. - Алло! Алло! Алло! Сера Дубла, начальника військового гарнізону... Віртл, - одірвався він од трубки, поки йому кликали полковника Дубла, - Віртл, біжіть до канцелярії і пишіть негайно декрет про секвестр[20] маєтку Нурі, що належав до сьогодні індові Нен-Сагорові... Алло! Полковник Дубл? В Пенджабі знайдено соціалізм! Якими військовими силами ви володієте в Мардані?.. Кінний батальйон? Десять піших батальйонів? Два гарматні дивізіони? Загін військових літаків на десять моторів?.. Прекрасно! Віддайте накази про похід. Полковнику Дубл, я персонально стаю на чолі армії!

 

Rule, Britannia, rule the waves,

Britons never will be slawes![21]

 

 

31

 

Відомості про наближення королівської армії дійшли до Геліополя другого ж дня вранці.

Правда, військові диспозиції армії сера Імлійса, як і всякої іншої армії, були в найсуворішій тайні. Жодна душа в Мардані та його околицях не могла знати про військові комунікації, жодний солдат із самого війська не знав напряму, в якому вирушає його батальйон. Про це знали тільки сер Едвар та полковник Дубл.

І все ж таки чутки про вихід армії з Мардана й про посування її в напрямі до північних кордонів линули попереду армії з хуткістю, що значно перевищувала хуткість авангардного загону літаків. Так само цілком точно відомий був і самий маршрут та мета військових комунікацій.

Якщо зразу по виході армії з Мардана ще ширилися чутки про те, що військо йде на північно-західні кордони душити повстання свободолюбних афридійських племен, то за півгодини вже цілком певно відомо було, що армія посувається на північ до гірського пасма й далі нурійських околиць не піде.

Завантажити матеріал у повному обсязі:
Файл
Скачать этот файл (Yurij_smolych_sche_odna_prekrasna_katastrofa.docx)Yurij_smolych_sche_odna_prekrasna_katastrofa.docx
Скачать этот файл (Yurij_smolych_sche_odna_prekrasna_katastrofa.fb2)Yurij_smolych_sche_odna_prekrasna_katastrofa.fb2