Юрій Смолич - Ще одна прекрасна катастрофа (сторінка 24)

- Хіба загрожувала небезпека, панове? - сполошився губернатор. - Негідники дозволили собі якесь насильство над вами, англійськими джентльменами? О, вони зазнають за це тяжкої кари!

- Як вам сказати, - зам’явся сер Овен Прайс. - Насильство поки що було більше моральне. Але немає сумніву, що коли б не з’явилося оце ваше військо, насильство моральне перетворилося б на насильство фізичне. Це жахливий народ, вони ходять голі, і в них, ви можете собі уявити, мало не соціалістичний лад! їхній патрон, цей бузувір, знахар і варвар, сам учора признався, що... що... я не можу говорити цього, що соціалізм найдосконаліша форма суспільного ладу.

- Негідник!

- Він договорився до того в своєму злочинному фана тизмі, що поставив чисту науку в залежність від суспільного ладу.

- Нахаба!

- Він мав нахабство твердити, що тільки в Союзі Радянських Соціалістичних Республік, в цій країні варварства, анархії, насильства й дикунства, - що тільки в ній медицина та й інші науки здобули собі справжні умови для розвитку і тільки там стоять на твердому грунті, спершися на широкі маси трудящого населення. Ви можете це собі уявити?

- Ні, - щиросердо признався сер Едвар.

 

 

33

 

Нен-Сагор чекав сера Едвара сам у приймальнім залі Сольготелю.

Нарешті двері з покоїв 3 сер О відчинилися, і губернатор, полковник та поліцейський комісар з’явилися перед Нен-Сагором.

- Сідайте, - запропонував сер Едвар, випереджуючи аналогічну пропозицію з боку Нен-Сагора і тим наче приймаючи на себе роль господаря. - Сідайте, я маю поставити вам кілька запитань.

Нен-Сагор сів. Полковник Дубл і комісар теж посідали.

- Я слухаю вас, сер!

Сер Едвар кивнув своєму урядовцеві:

- Ви можете починати, Біл.

Біл, губернаторів урядовець для особливих доручень, кашлянув і, стоячи поруч із своїм начальником, почав виконувати свої особливі доручення:

- Хазяїне, - почав він, - до сера Едвара Імлійса, губернатора Пенджабу, дійшли відомості, що ви, містер Нен-Сагор, належите до таємної партії комуністів і, живучи тут, у північному Нурі, запроваджуєте в життя ідеї цієї забороненої законом і невгодної богові партії. Чи стверджуєте ви це, містер?

- Сер, - відказав Нен-Сагор, - перекажіть губернаторові Пенджабу, шановному серові Едварові Імлійсу, що я, проживши на світі понад вісімдесят років, ніколи ні до якої партії не належав і зараз також не належу ні до партії комуністів, ні до якоїсь іншої. Щодо самої партії комуністів, то, бувши ціле життя зайнятий виключно науковою роботою, я не знаю навіть, які саме програми висуває ця партія і чого вона домагається.

Хоча вся розмова провадилася по-англійському і сер Едвар прекрасно чув Нен-Сагорову відповідь, його урядовець для особливих доручень негайно ж переказав цю відповідь своїми словами. Треба відзначити, що таке переказування не було тільки комедією. Це була лише поважна традиція, а англійські джентльмени, як відомо, дуже шанують свої традиції.

Справа в тім, що з давніх-давен, ще як тільки було завойовано Індію, при кожному високому англійському урядовцеві існував перекладач, що допомагав представникам уряду розмовляти з представниками народів завойованої країни.

За це століття англійська мова запанувала в Індії, і потреба в перекладачах сама собою відпала. Але цей процес опанування чужої мови цілим народом відбувся, проте, швидше, ніж відбуваються процеси англійського урядництва: міністерство колоній ще й досі не встигло скасувати посади перекладача при високих урядовцях.

Чесно відробляючи своє утримання, перекладачі й досі перекладають своїм начальникам з англійської на англійську (треба відзначити, що в Індії англійська мова є державна, і саме нею приписується звертатися до урядових осіб). Тепер такий спосіб розмовляти через третю особу з тубільцями став у Британській Індії славною й шанованою традицією.

Тим часом Біл далі виконував свої обов’язки:

- Але ж, хазяїне, яким чином сталося так, що ви запроваджуєте тут, у Нурі, систему соціалістичного ладу й навіть заявляєте, що така система є єдина доцільна з вашого погляду?

- Про яку систему ви сер? - запитав Нен-Сагор.

- Сер Едвар говорить про те, що у вас у Нурі практикується обмежений восьмигодинний робочий день, рівний розподіл прибутків між вашими робітниками, забезпечення робітників житлом і т. ін.

- Це не є, сер, якась політична програма. Цього, сер, тобто такої організації побуту, вимагає науковий експеримент, який я тут запроваджую в життя. Я працюю над справою біологічного оздоровлення людського роду і дійшов - підкреслюю - до суто наукового висновку, що економічно-побутові умови, про які ви мали ласку згадати, є одна з головних умов і передумов оздоровлення людського організму. За інших умов оздоровлення людського роду не може бути здійснене, бо інакше та фізична міць, яку здобуде людський організм через мої медико-профілактичні заходи, буде знищена ненормальними соціально-побутовими умовами. Я не вважаю, сер, це за політичну програму, я зву це комплексом заходів соціальної профілактики, тільки й усього.

Біл негайно переказав це губернаторові.

- О! - скрикнув сер Едвар.

- Ого! - підтримав його полковник Дубл.

- Ого-го! - відгукнувся й комісар.

- Отже, ви не відкидаєте обвинувачень?

- Якщо за обвинувачення ви вважаєте саме те, про що ми з вами, сер, допіру говорили, то, певна річ, я цього не відкидаю. Тільки даруйте мені, сер, я не розумію, чому ви говорите про обвинувачення там, де немає ніякого злочину?

Тут у цю невинну розмову встряв полковник Дубл. Він попросив урядовця переказати Нен-Сагорові його слова:

- Ви заявляєте, що цей постулат є постулат науковий, з галузі медицини? Отже, ви вважаєте, що він неодмінна передумова медичних заходів? Тобто медицина повинна домагатися проведення в життя такої системи ладу, яка існує тут у вас, у Нурі?

- Безперечно, сер.

- А чому ж медицина обходиться без нього і, крім вас, ні один медик не заявляє про це?

- Тому, сер, що сучасна медицина реакційна, сер. Але ви, сер, помиляєтеся, коли говорите, що я один серед медиків здіймаю голос за потребу запровадити таку систему ладу для реальності інших медичних заходів. Є на світі країна, де, як я нещодавно довідався, думають так само. Там також соціальну профілактику вважають за передумову медицини. І можна передбачити буйний розквіт медицини в цій країні і бачити тільки там змогу для здійснення ідеї біооздоровлення людства, бо той лад, якого вимагає медицина, там запроваджується взагалі як система на основі, як довідався я нещодавно, навіть і не науково-медичних висновків, а політико-економічних і соціальних. Я, проте, профан в справі економіки, політики й соціальних питань.

- Що ж це за країна така? - поцікавився сер Едвар через свого урядовця.

- Це, сер, Союз Соціалістичних...

- А! - скрикнув сер Едвар.

- Ага! - відгукнувся полковник Дубл.

- Ага-га! - ревнув і поліцейський комісар.

- Досить! - резюмував сер Едвар. - Запитань більше нема!

- Одну хвилиночку, сер, - схилився до нього полковник Дубл, - дозвольте мені ще одне запитання.

- Будь ласка.

- Ви, як науковий діяч, зацікавлені і в поширенні ваших наукових принципів?

- Певна річ, сер. Я випробував свій науковий експеримент тут, у Нурі, довів його правильність, і тепер мій обов’язок діяча науки поділитися своїми науковими здобутками з цілим світом.

- Більше запитань не маю! - гукнув полковник Дубл.

Деякий час панувала мовчанка. Далі губернатор Пенджабу сер Едвар встав і цілком офіційним губернаторським тоном проказав:

- Отож повинен сповістити вас, що ім’ям імперії на ваш маєток Нурі накладається секвестр.

Нен-Сагор помовчав якийсь час, потім несміливо запитав:

- Що це означає, сер?

- Це значить, що, визнавши ваші вчинки за безглузді, божевільні і до того ж шкідливі для спокою й розквіту держави, держава бере ваш маєток Нурі і всю вашу діяльність під свій догляд і порядкування.

- Не виключаючи й наукової діяльності, - підкинув полковник Дубл.

- Певна річ, не виключаючи й наукової діяльності. Господарське опікунство над вашим маєтком забирає безпосередньо державна опікунська колегія при губерніальній управі, наукове опікунство тим часом до призначення постійного опікуна доручається голові королівської ревізійної комісії, серові Овенові Прайсові, терапевтові. Якщо, ви не погодитеся керуватися у вашій науковій діяльності вказівками вашого наукового опікуна, наукова діяльність буде вам абсолютно заборонена.

Сер Едвар, полковник Дубл та поліцейський комісар звелися, щоб рушати з кімнати. Нен-Сагор теж устав і, тихо похитуючись, стояв рівно, як солдат перед командиром.

- Але ж, - нарешті тихо мовив він, - ви не можете накласти секвестр на цю місцевість, бо вона не належить мені... От уже сорок років, як на підставі моєї приватної угоди з місцевим населенням я відмовився від своїх власницьких прав і передав її в цілковите володіння цілій громаді міста Геліополя. Місто Геліополь є загальна власність усіх його мешканців.

- А! - спинився сер Едвар. - Значить, діло зайшло навіть так далеко?..

- В такому разі я накладаю не цивільний, а військовий секвестр. На підставі того, що ця ваша угода, як ви говорите, не була зареєстрована у відповідних урядових інстанціях і є, отже, акт таємної, прихованої від держави, протизаконної чинності, країна Нурі анексується індо-британським урядом.

- Ви не маєте на це права! - скрикнув Нен-Сагор. - Згідно з хартією 1863 року Нурі є незалежна країна горян.

- Вона була такою до сьогодні, - відказав сер Едвар. - Але на підставі всього вищесказаного сьогодні ця хартія для Нурі анулюється. Військовий секвестр набирає чинності від сьогодні. Полковник Дубл!

- Я слухаю вас, сер!

- Потрудіться виконувати ваші обов’язки. Вам надається право призначити коменданта міста Геліополя.

 

 

34

 

Сер Овен Прайс, сер Освальд Кеммері і сер Олівер Вебенс складали свої чемодани. Вони були у веселому й радісному настрої: сер Едвар Імлійс пообіцяв їм військовий аероплан для повернення до Бомбея. Сер Овен Прайс уже намалював розважливі картинки, як він буде головою жюрі на осінньому матчі з регбі, де повинен дістати свою чергову першість сер Грегор.

- Альберте Сю! - гукав щохвилини сер Овен Прайс, - Альберте Сю! Де ви поділися, чорт би вас забрав!

Альберт Сю, завжди такий акуратний і ретельний, не з’являвся на поклик сера Овена Прайса й не відгукувався.

- Де подівся цей чортів клерк? - питав роздратовано сер Овен. - Мені треба впорядкувати висновки нашої комісії.

- Не хвилюйтеся марно, Овен, - заспокоював його сер Освальд Кеммері, - висновки можна буде упорядкувати і в Бомбеї, ба навіть на пароплаві.

- Але мені також треба надіслати радіограми про призначення наукового опікуна. Чи, ви думаєте, я збираюся тут оселитися, в цьому^ проклятому Геліополі? Досить з мене! І де б він міг подітися? Чорт забирай, коли ми повернемося до Англії, я негайно ж звільню цього чортового горбаня.

Але Альберта Сю все не було, і серові Овенові довелося самому піти до телефону й особисто переказати на Пешаварську.радіостанцію текст радіограми. В цій радіограмі, на сім тисяч триста двадцять слів, не рахуючи його підпису, він коротко рапортував віце-королеві Індо-Британії про роботу дорученої йому ревізійної комісії, про висновки цієї комісії, про ухвалу сера Едвара Імлійса, губернатора Пенджабу, і просив негайно призначити наукового опікуна до Нен-Сагора. В кінці він додав свою персональну думку про те, що опікуна взагалі не варто призначати, а просто треба Нен-Сагорові заборонити його злочинну наукову діяльність.

Щоб переказати цю “коротеньку” телефонограму, довелося зайняти телефон на добрих півтори години, і сер Едвар дуже був невдоволений з цього приводу, бо телефон був потрібний йому самому. По-перше, він кожні п’ять хвилин довідувався, чи засклено вже йому вікна в губернаторському домі, по-друге, він одержав нові урядові повідомлення про хід подій у Пешаварі, по-третє, він переказував свої до Пешавара накази. Біл, його урядовець для особливих доручень, сидів біля телефону.

Вікна в губернаторському домі ще й досі не були засклені: кляті склярі не воліли приставати ні на які умови склярських контор. Вони заявили, що їхній страйк політичний і ні на які економічні компроміси вони не підуть. Вуличні бої в Пешаварі також не припинялися. Навпаки, остаточно стало відомо, що повстання не є випадкове і що страйком керує Комуністична партія.

- Комуністична партія! - розлютувався сер Едвар. - Хіба у мене в Пешаварі була Комуністична партія? Я щось не пригадую такої... А! Так от звідки взявся цей проклятий Нен-Сагор! Тепер безперечно, що він комуніст. О, він розплатиться за мої побиті шибки! Я гадаю, що Нен-Сагора треба негайно арештувати й виставити заручником Комуністичної партії.

До Пешавара полинули накази, до Бомбея - повідомлення.

Завантажити матеріал у повному обсязі:
Файл
Скачать этот файл (Yurij_smolych_sche_odna_prekrasna_katastrofa.docx)Yurij_smolych_sche_odna_prekrasna_katastrofa.docx
Скачать этот файл (Yurij_smolych_sche_odna_prekrasna_katastrofa.fb2)Yurij_smolych_sche_odna_prekrasna_katastrofa.fb2