Юрій Смолич - Ще одна прекрасна катастрофа (сторінка 4)

- Я дуже радий, сер. Альберте, ви повинні точно зафіксувати відповідь містера Нен-Сагора.

- Я слухаю, сер! - пропищав горбань і зовсім сховався в свою нот-папку.

Сер Ів вийняв із свого портфеля аркуш паперу. Він поклав його на стіл, і лікар Нен-Сагор міг побачити, що то є виписка з протоколу засідання президії. Проте сер Ів не поспішав передавати її колишньому членові товариства, лікареві Нен-Сагорові. Він вийняв монокль, заправив його в ліве око і поглянув на постанову.

- Проте, сер, - почав він по паузі, - деякі міркування не дозволяють нам покінчити з усім цим, оформивши таким чином ваше, сер, вибуття з товариства.

Нен-Сагор зацікавлено підвів очі.

- Так, сер. Не знаю, чи ви, сер, мали приємність проглядати сьогоднішні газети, але там є низка статей з приводу вчорашнього інциденту й, зокрема, з приводу вашої, сер, особи...

- Мені здається, сер, - почав був Нен-Сагор, але сер Ів зовсім навіть не по-джентльменському перебив його.

- Ви, сер, хочете сказати, що все це лягає виключно на вас, сер, і ви самі якось дасте цьому всьому раду?

- Ви дуже проникливі, сер.

- Отож. І я, сер, сьогодні був би з вами цілком згодний. Не лише я, а й ціла президія товариства, сер. Але, сер... сьогодні. Я прошу не забувати, сер, що все це трапилося вчора, коли ви, сер, мали щастя бути ще членом Королівського медичного товариства... Таким чином, усі обвинувачення вашої, сер, особи в... знахарстві, шахрайстві... і тому подібне, - не будемо цього перераховувати, сер, - певною мірою кладуть тінь і на все медичне товариство, сер. Газети, сер, заявляють, що в лавах Королівського медичного товариства довгі роки був... - пробачте, сер, але я переказую чужі слова, - знахар, шахрай і тому подібне, не будемо всього цього переказувати, сер.

Сер Ів спинився, вдруге відчувши потребу випростатися перед аудиторією. Альберт Сю застрочив своїм стило, як добра ткацька машина човником. Старий лікар Нен-Сагор по-старечому безсило розвів руками.

- Мені дуже прикро, сер... Сер Ів зробив милостивий жест:

- Я розумію вас, сер, але ви не будете заперечувати, сер, що Королівське медичне товариство повинно бути реабілітоване?

Сер Ів замовк, мовчав і лікар Нен-Сагор. Коли проминуло п’ять-шість секунд і далі мовчати було вже незручно, старий лікар тихо запитав:

- Чого, сер, хоче від мене Королівське медичне товариство? Чи хоче воно, щоб я подав у пресу заяву про те, що я дійсно знахар і шахрай, який нечесним шляхом проліз був у члени товариства?

Сер Ів збирався був кінчати свою красномовну промову, але захлинувся, почувши Нен-Сагорове питання. Він ніяк не чекав такого почути і тепер обмірковував, чи не скоїло дурня товариство, ухваливши зовсім іншу постанову, а не саме цю, і чи не краще справді було б ухвалити саме таку постанову? Але постанова президії товариства лежала просто перед ним на столі, і тепер уже пізно було перерішувати. Тому сер Ів ображено звів свою колись красиву, а тепер зовсім лису голову.

- Королівське товариство, сер, нічого не хоче від вас. Королівське товариство, сер, повинно себе реабілітувати й тому ухвалило, оформляючи ваше, сер, вибуття з причин вашого, сер, політичного заплямування, водночас проревізувати, сер, і вашу наукову роботу. Цим Королівське медичне товариство остаточно встановить, кого свого часу приймало до лав своїх членів - лікаря й наукового експериментатора чи... - пробачте, сер, я повторюю чужі слова, - знахаря і шахрая та інше, не будемо всього цього перераховувати, сер.

Сер Ів урочисто замовк. Старий лікар мовчав. Він звісив голову на груди й тяжко замислився: його проревізувати...

Невідомо, що відповів би він серові Іву Монтеві, першому секретареві Королівського медичного товариства, - він, ображений, знеславлений і скривджений старий лікар, - можливо, він зірвався б на рівні ноги й затопив би серові Монтеві в голову його портфелем з гадючої шкіри, можливо, але... цього не сталося, бо в цю мить двері сусідньої кімнати розчинилися і місіс Ліліан ввійшла без дозволу в приймальню лікаря Нен-Сагора.

Місіс Ліліан не тільки нечемно, порушуючи всі етикети й елементарні правила ввічливості, ввійшла без дозволу в приймальню Нен-Сагора під час його ділової розмови з сером Монтеві, - вона ще й ганебно, наче якась камеристка, підслухувала по той бік дверей.

- Місіс! - підвівся сер Монтеві, гублячи монокль і ворушачи останніми волосинками на своїй колись красивій голові. - О! О, місіс...

Вся його фізіономія була точним начерком цієї інтернаціональної літери “О”. В інтонації, з якою він вимовляв цю інтернаціональну літеру, були всі природні в таку хвилину почуття: переляк, здивування, розгублення, обурення, пошана до жінок і гнів.

Місіс Ліліан не дала йому отямитися.

- Пробачте, сер, - сказала вона, - що я, не поспитавши дозволу, зайшла сюди, але... - місіс Ліліан лише на секунду задумалася і зразу ж спритно відбрехалася, - але мені щойно подзвонили, що сера Нен-Сагора викликають до прямого трансконтинентального провода з Індії, і я дозволила собі перервати вашу розмову.

Сер Ів Монтеві змалечку мав велику пошану до всіх точних зв’язків, особливо трансконтинентальних, а також до жінки... навіть і тоді, коли вона... каже неправду.

Він був щирий джентльмен і тому достойно схилив свою лисину.

- Місіс!

- Добридень, сер. Діду, - докінчила свою брехню місіс Ліліан, - вам треба буде підійти до апарата в десять годин сорок п’ять хвилин. Ви ще маєте десять хвилин часу.

Потім вона повернулася до сера Іва й привітно хитнула головою.

- Прошу, сер, сідайте. - І вона сіла сама. - Ви пробачте мені, але, ввійшовши, я чула вашу останню фразу. Так президія товариства ухвалила зробити ревізію наукової роботи мого діда? Назвімо це, як хочете. Нехай буде ревізія, але чи не цього ж самого жадав сер Сагор від шановних зборів? Він якраз і жадав, щоб товариство ближче ознайомилося з його роботами і відрядило для цього спеціальну комісію. Значить, президія призначила таку комісію?

Сер Ів Монтеві був зовсім спантеличений таким навальним наскоком і зміною співрозмовця, до того ж він ще змалечку ніяковів при жінках.

- Так, - промимрив сер Ів. - Гм... так. Президія виділила комісію... Це сер Овен Прайс, терапевт, сер Освальд Кеммері, хірург, сер Олівер Вебенс, невропатолог... Як бачите, комісія дуже компетентна: представлено і теоретичну, і практичну медицину. Сер Овен Прайс великий експериментатор, його знає ціла Англія. І взагалі...

І взагалі сер Ів Монтеві замовк, бо розгубився остаточно.

 

 

6

 

Сер Ів Монтеві пробув у лікаря Нен-Сагора ще рівно вісім хвилин: він же чудово пам’ятав, що серові Нен-Сагорові за десять хвилин треба йти на розмову до трансконтинентального провода. Тому за дві хвилини до десятої години сорока п’яти хвилин він встав і з повагою відкланявся. Горбань Сю виніс за ним портфель.

За ці вісім хвилин збентежений сер Ів не встиг навіть докінчити свого доручення: присутність жінки, як завжди, зовсім збила його з пантелику. Ці жінки завжди так недоречно вміють перевести ділову, офіціальну і вельми відповідальну та суху розмову на якусь блазенську і ніяк не суху і не офіціальну балачку: місіс Ліліан розмовляла з сером Івом про зростання цін на ринку та останній концерт у Королівській опері. Сер Ів не встиг навіть переказати місіс Ліліан, що її теж викреслено з списків кандидатів медичного товариства: коли мовиться про ціни на сибірське масло та про Бетховена, хіба тут до таких делікатних повідомлень? Сер Ів вийшов з дому Сагорів ні в сих ні в тих і дуже злостився на себе та на місіс Ліліан. Бідному горбаневі, Альбертові Сю, перепало за всіх. Проте сер Ів вирішив послати місіс Ліліан офіціальне сповіщення поштою й на тому заспокоївся.

Нен-Сагор залишився вдвох з місіс Ліліан. Старий лікар розгублено м’яв у руці залишений йому протокол медичного товариства.

- Ти це сказала навмисне, Лі, про прямий провід? - спитав він.

- Так, діду, я боялася, щоб ви не наробили дурниць. Ви повинні пробачити мені.

Нен-Сагор сумно усміхнувся.

- Можливо, ти маєш рацію. - Потім він проглянув ще раз текст протоколу. - Виїзд призначено на середу вранці Отже, сьогодні мені не доведеться їхати. Треба сказати Джесі розібрати чемодан.

- Я вже розібрала його.

Нен-Сагор знову сумно усміхнувся. Він, либонь, і не чув своєї розмови з онукою. Він був зовсім пригнічений, і йому боліла голова. Він розгублено тинявся по кімнаті з кутка в куток, покусуючи губи й ламаючи пальці. Вперше за вісімдесят літ життя спина йому похилилася і чоло гірко потуманіло.

- Я, мабуть, вип’ю брому, - мовив він, аби щось сказати. - Лі, налий мені з пляшечки, що на каміні.

Але коли місіс Ліліан попростувала до дверей, старий лікар раптом спинив її.

- Лі, - тихо сказав він, - але ж, Лі, ти проглядала газети? Я трохи пробіг очима, вони ж приписують нам мало не зв’язок з... цими... з руськими комуністами?

- Щось подібне.

- Але ж... - старий лікар розгублено спинився. - Це ж абсурд.

- Абсурд, діду.

- Я ніколи нічого... та й взагалі... я мало й чув про них.

- Очевидно, діду, - усміхнулася місіс Ліліан. - Я ніколи не знала за вами охоти до політичних справ. Не журіться, це ж звичайна газетна плітка і сенсація. Всі це чудово розуміють.

- А потім... - старий лікар мало чув мову онуки. - А потім ще вони щось плетуть про мій нібито зв’язок з... повстанцями... нашими, наче повстанцями там, у Індії.

- Те ж саме, діду.

Нен-Сагор, украй спантеличений, спинився перед онукою.

- Але ж... я вже півроку тут, на острові. Я рідко читаю газети, та й наші газети, вони так брешуть, коли йдеться про щось політичне, - я... я навіть майже й не чув нічого про... про те, що у нас в Індії... неспокійно. Хіба у нас, на батьківщині, революція?

- Революція, діду. Вже кілька місяців. Навіть ллється кров.

- Кров? - старий лікар злякано сахнувся. - Ти кажеш кров, Лі?

- Кров, діду. Багато індійської крові ллється зараз.

- Ах, боже мій, це ж жахливо! Знову кров. Це треба спинити!

Місіс Ліліан тільки сумно усміхнулася.

- Ви все такий же наївний, діду.

Але Нен-Сагор уже розхвилювався.

- Кров! Індійська, англійська - однаково, не важно чия, але знову кров! І вони, ці негідники, приплітають мене до цього, до крові... Так не можна! Так не можна, Лі! Ти чуєш? Треба щось робити...

- Що не можна? Що робити? Спинити лиття крові чи довести вашу, діду, до неї непричетність?

- І... те, і те. Треба спинити, треба довести!

- Заспокойтеся, діду, не нам з вами її спинити. А довести...

Але старий лікар перепинив свою онуку. Він схопив її за руки і, зовсім як мала дитина шукає порятунку і захисту, пригорнув її до себе.

- Лі, мені робиться страшно. Щось треба робити, Лі. Я не знаю що! Скажи, Лі, ти це знаєш, ти повинна знати все це. Ти цікавишся цим, Лі, ти ж, здається, соціалістка, Лі?

Місіс Ліліан майже весело усміхнулася.

- Я була нею, діду.

- Була? А тепер?

- А тепер - ні.

- Чому, Лі? Ти вийшла з цієї партії?

- Ні. Мене викинуто, діду.

- Викинуто? Коли? За віщо? Що ти кажеш?Як брутально це звучить.

Замість пояснень місіс Ліліан простягла дідові паку вранішніх газет, які вона тримала в руках, ще ввійшовши до кабінету під час розмови Нен-Сагора з сером Івом.

- Подивіться, коли вам це цікаво...

- Звичайно, Лі, звичайно. Мені все це... дуже цікаво. Старий лікар розгорнув першу з газет.

- Ні, не цю, - відхилила її місіс Ліліан, - у цій нічого не знайдете нового, крім паплюження вашого минулого. І в цій, і в цій старанно доводять, що ви не маєте університетського диплома і що ваш батько колись загинув у боях з англійським військом, б’ючись за самостійність Індії...

- Хіба?.. Ага, так, так.

- От бачите, ви навіть забули це.

- Це було так давно.

- А в цих, - місіс Ліліан кивнула ще на дві газети, - пишуть, що ви провадите контрабандну торгівлю з Афганістаном через свій маєток Нурі... В цій вас обвинувачують, що ви звели якусь неповнолітню дівчину і що ви в своєму маєтку даєте притулок дезертирам англійської і тубільної армії. А в цій...

- Досить! - нещасний лікар затулив вуха. - Я не хочу чути про це все. Але...

- А про мене ви можете прочитати ось в оцій газеті. Це офіціальний орган англійської соціалістичної партії, тобто тієї партії, до якої і я мала... наївність належати до сьогодні.

Місіс Ліліан простягла Нен-Сагорові розкішно видану газету, орган центрального комітету англійської соціалістичної партії. Старий лікар поглянув на шпальту, на яку вказала місіс Ліліан.

Завантажити матеріал у повному обсязі:
Файл
Скачать этот файл (Yurij_smolych_sche_odna_prekrasna_katastrofa.docx)Yurij_smolych_sche_odna_prekrasna_katastrofa.docx
Скачать этот файл (Yurij_smolych_sche_odna_prekrasna_katastrofa.fb2)Yurij_smolych_sche_odna_prekrasna_katastrofa.fb2