Володимир Сосюра - Третя рота (сторінка 43)

8. Махно Нестор Іванович (1889—1934) —один із керівників дрібнобуржуазної контрреволюції на півдні України в роки громадянської війни, анархіст. В 1921 p. втік у Румунію. В. Сосюра написав поему «Махно» (близько 1924 p.), що не збереглася; описує ного втечу за кордон у поемі «Розстріляне безсмертя» (1960).

9. Чингал — кинджал.

XXXVIII

1. Карпом — караульне помешкання.

2. ...жмут «українок»... — очевидно, йдеться про паперові гроші.

XXXIX

1. Січові стрільці — військові формування контрреволюційної Центральної ради і Директорії, створені в 1917 p., які були розгромлені Червоною Армією навесні 1917 p.

2. Денікін Антон Іванович (1872—1947) — грдерал-лейтенант царської армії, головнокомандуючий контрреволюційними збройними силами під час громадянської війни.

XL

1. Григорев нас врадив, перейшов на бік червоних... — Йдеться про петлюрівського отамана Г. Григор'ева, який па той час формально перейшов на бік Радянської влади і командував дивізією на південній ділянці Українського фронту. У травні 1919 р. Г. Григор'ев організував антирадянський заколот на півдні України, відомий під назвою «грпгор'євщина». Заколотників було розгромлено радянськими військами.

XLI

1. Проскурів — тепер м. Хмельшщьшн'і.

2. Фельдман—очевидно, йдеться про перекладача і співробітника наркомату іноземних справ України в 1920-х роках Д. Фельдмана, з яким у Харкові був знайомий В. Сосюра.

XLII

1. Бірзула — тепер м. Котовськ Одеської області.

2. Ставили п'єсу «Бурлака» з участю Садовського. — Йдеться про п'єсу І. К. Карпенка-Карого, постановку якої здійснив Микола Карпович Садовський (справжнє прізвище — Тобілевич; 1856—1933). В 1918 р. М. К. Садовський емігрував із невеликою групою акторів театру на Захід, де виступав на сцені. В 1920—1926 pp. жив за кордоном (Ужгород, а пізніше—Прага). В 1926 р. повернувся на Радянську Україну.

3. «Повій, вітре, з України...» — українська народна пісня «Повій, вітре, на Вкраїну...» на слова С. В. Руданського.

XLIII

1. Коли ми взяли Київ разом з денікінцями... — Йдеться про загарбання Києва денікінцями і петлюрівцями, що відбулося 31 серпня 1919 p. 16 грудня 1919 p. Київ було визволено червоними військами.

2. «Учітеся, брати мої...» — цитата із поеми Т. Г. Шевченка «І мертвим, і живим...» (1845).

3. Римський-Корсаков Микола Андрійович (1844—1908) — російський композитор і громадський діяч.

4. Директорія — контрреволюційний буржуазно-паціопалістичний уряд на Україні, створений у листопаді 1918 р. До лютого 1919 p. Директорію очолювали В. Винниченко і С. Петлюра. У квітні 1919 p. зазнала поразки від Червоної Армії, але після одержання допомоги від Антанти війська Директорії у липні 1919 p. вдерлися на Україну. Припинила своє існування після радянсько-польської війни і розгрому ційська С. Петлюри.

5. Раковський Христіан (1873—1937) —радянський партійний і державний діяч. В 1919—1923 pp. — голова уряду України; в 1923—1927 pp. — посол СРСР в Англії і Франції.

6. Черкасенко Спиридон Феодосійович (літературні псевдоніми—Провінціал, Стах Петро та ін.; 1876—1940) —український письменник. В 1919 p. емігрував за кордон.

7. Журлива Олена (справжнє прізвище — Котова Олена Костянтинівна; 1898—1971)—українська радянська поетеса і педагог.

8. Самійленко Володимир Іванович (літературні псевдоніми — В. Сивенький, Іваненко, Полтавець, Смутний та ін.; 1864—1925) — український письменник.

9. Слащов Яків Олександрович (1885—1929) — один із організаторів контрреволюції в роки громадянської війни, генерал-лейтенант. Командував корпусом денікінської, потім врангелівської армії. Емігрував до Туреччини, 1921 p. повернувся на Батьківщину, був амністований і служив у Червоній Армії.

10. Добрармія (Добровольча армія) — одне з найбільших білогвардійських з'єднань, основна ударна сила денікінщини. Армію було створено наприкінці 1917 р. на Дону при сприянні Антанти з контрреволюційних офіцерів, верхівки козацтва, юнкерів та буржуазної молоді.

11. «На вас, завзятці юнаки...» — вірш Михайла Петровича Старипького (1840—1904) «До молоді» (1876).

XLIV

1. Ранню поему «1918 год» В. Сосюра написав у 1919 в м. Смотрич на Поділлі. Строфа процитована, очевидно, і пам'яті, бо має деякі текстові різночитання із виправл ною автором версткою. Надрукований у газеті «Красні звезда» (192.0, 18 серпня) уривок має посвяту: «Посвящаете товарищу Ленину».

2. Поляки почали наступать, — Йдеться про початок агрес білопольського війська 25 квітня 1920 p. на території Радянської Білорусії і Радянської України, яке за коротка час просунулося на 200 км у глиб України.

3. Тютюнник Юрій — генеральний хорунжий армії Укрі їнської народної республіки, начальник штабу Григор'єв З 1924 p. проживав на Радянській Україні; ростріляни у 1929 p.

XLV

1. Подив — від трьох російських слів — «Политический оі дел дивизии».

2. «бытие определяет сознание»... — У передмові до праг «К критике политической экономии» (1859) К. Маркс пише «Не сознание людей определяет их бытие, а, наоборот, и общественное бытие определяет их сознание» (К. Марк и Ф. Энгельс, Сочинения, т. 13, М., 1959, с. 7).

3. Гамсун Кнут (справжнє прізвище — Педерсен; 18591952) — норвезький письменник, у романах якого капіталі стичному місту протиставлялося патріархальне село («Сом землі», 1917).

4. Поарм — від трьох російських слів — «Политический от дел армии».

5. ...коли поляки захопили Київ — 6 травня 1920 p. війська буржуазно-поміщицької Польщі окупували Київ.

6. Серраті Джачінто Менотті (1872 чи 1876—1926) — один із керівників Італійської соціалістичної партії (в 1910-х pp.); учасник II конгресу Комінтерну (1920). В 1924 р. в числі «третьоінтернапіопалістів» вступив до компартії.

7. Вона розказувала про червону Венгрію... Як там роздавили радянську владу. — 21 березня 1919 р. в Угорщині перемогла пролетарська революція, було проголошено Угорську радянську республіку. Радянську владу було встановлено і на Закарпатській Україні, що входила тоді до складу Угорщини. Після придушення угорської революції іноземними інтервентами в Угорщині в 1920 p. встановлено фашистську диктатуру на чолі з М. Хорті, відновлено монархію.

8. Наподив — начальник політичного відділу дивізії.

9. ...вони переживають нашу керенщину... — Очевидно, В. Сосюра мав на увазі наяність жіночих загонів, які охороняли перед штурмом Зимовий палац, де знаходився Тимчасовий уряд О. Ф. Керенського.

10. Гінденбург Пауль фон (1847—1934) — німецький військовий і державний діяч, генерал-фельдмаршал. Під час першої світової війни 1914 p. командував військами Східного фронту, з 1916 p. — начальник генерального штабу.

У записі В. Сосюри йдеться, очевидно, про якийсь із військових маршів Гіндепбурга, популярний у ті роки.

11. Після змирення з поляками... — 12 жовтня 1920 p. польський уряд погодився на перемир'я і підписав договір у 1921 p.

XLVI

1. «Коли зустрінемся ми знову...» — В. Сосюра цитує слова Т. Шевченка із вірша «Якби зустрілися ми знову...» (1848);

Якби зустрілися ми знову, Чи ти злякалася б, чи ні?

Якеє тихеє ти слово Тоді промовила б мені?

2. «Нова Баварія» — передмістя Харкова 1920-х років.

XLVII

1. Піонтек, — В рукописі нечітко написано це прізви в результаті чого при передрукові та в публікації урив роману в десятому томі Творів в 10-ти томах (К., «Дніп] 1972) допущена неточність — «Шотнек». Є підстави вважати, що це була дружина 1. Ю. Кулика Люціана Карлії Піонтек (1899—1937) — українська радянська письменни

2. Кулик Іван Юліанович (справжнє ім'я та по батьков Ізраїль Юделевич (1897—1941); літературні псевдонімі; Р. Ролінато, Василь Роленко) — український радянський сьменник, партійний і громадський діяч. В автобіографії, писаній у Києві 5 жовтня 1958 р., В. Сосюра так оцінює роль I. Ю. Кулика у вирішенні його творчої долі:

«В Харкові мою долю в українській поезії визначив її Юліанович Кулик, котрий звернув на мене увагу як на лодого поета і через ЦК КП(б)У відкликав мене з армії.

Руками Кулика партія дала мені путівку в поетичне ж тя...» (Див. вид.: Твори в десяти томах. — Т. 10. — К., «Дв po», 1972. —С. 76).

3. «Вісті» — українська республіканська газета «Ві ВУЦВК», що виходила в Києві (березень-серпень 1919 1934-1941) і в Харкові (1920-1934). 14 травня 1941 p. 63 об'єднана з газетою «Комуніст».

4. Коряк Володимир Дмитрович (1889—1939) — українськ радянський критик.

5. Блакитний Василь Михайлович (справжнє прізвище Елланський; 1894—1925) —український радянський письмі ник і громадський діяч.

6. Всеукраїнський пролеткульт — пролетарська культурно-освітня і літературно-мистецька організація України, яка ставила своєю метою створення нової, пролетарської культури шляхом розвитку творчої самостійності пролетаріату.

Деякі теоретики пролеткульту з вульгарно-соціологічних позицій пропагували ідею «чистої» пролетарської культури, заперечували класичну спадщину, претендували на повну автономію в питаннях культури.

7. 3. Невський, Рижов — члени оргбюро Всеукраїнського пролеткульту.

8. Пилипенко Сергій Володимирович (псевдонім — Сергій Сліпий, Плугатар та ін.; 1891—1943) — український радянський письменник, один із засновників літературної організації «Плуг». Був редактором газет «Більшовик», «Вісті», «Комуніст», «Селянська правда».

9. Майський (справжнє прізвище Булгаков) Михайло Семенович (1889—1960) — український радянський письменник. Після Великого Жовтня працював у Наркомосі, завідував робітничим відділом газети «Вісті», багато часу віддавав організаційній роботі в пролеткульті — «Гарті», де був відповідальним секретарем.

10. Хвильовий Микола Григорович (справжнє прізвище Фітільов; 1890—1933) — український радянський письменник.

11. Поліщук Валер'ян Львович (літературні псевдоніми — Микита Волокита, Сонцвіт Василь та ін.; 1897—1942) — український радянський письменник.

12. «Нема Нікандрика, нема». — Рядок із вірша В. Л. Поліщука «Ридання братнє», написаного на смерть молодшого брата Нікандра.

13. І було дві сестри, Ліка і Льоля... — Йдеться про сестер Лідію і Олену Іллівну Конухес (згодом дружина В. Л. Поліщука).

14. Это было на радостном юге... — В. Сосюра наводить дві строфи із вірша російської поетеси М. Лохвипької.

15. Мемфіс—давньоєгипетське місто, засноване в III тисячолітті до н. е.; столиця Єгипту в 28—23 ст. до н. е.

16. «1917 рік» — поема В. Сосюри, написана в 1921 р., в якій відтворені події громадянської війни на Україні в 1917— 1919 pp.

17. Люксембург Роза (1871—1919) —діяч німецького, польського й міжнародного робітничого руху; її ім'ям було названо тоді площу в Харкові.

18. Панч Петро Йосипович (справжнє прізвище — Панчснко; 1891—1978) — український радянський письменник.

19. Вражливий Василь Якович (справжнє прізвище — Штанько; 1903—1938) — український радянський письменник.

20. Копиленко Олександр Іванович (1900—1958)—український радянський письменник.

21. Яновський Юрій Іванович (1902—1954) — український радянський письменник.

22. Підмогильний Валер'ян Петрович (1901—1941)—український радянський письменник.

23. Головко Андрій Васильович (1897—1972) — український радянський письменник, один із зачинателів української радянської прози.

24. Перша збірка В. М, Сосюри «Поезії» була видана в Сумах (Всеукрдержвидав, 1921. —16 с.).

25. Доленго Михайло Васильович (справжнє прізвище — Клоков; 1896—1982) — український радянський поет, літературний критик, ботанік (доктор біологічних наук). Рецензія М. Доленго «Володимир Сосюра. Поезії» була надрукована в журналі «Шляхи мистецтва», 1921, № 2, с. 141.

26. ...в 1922 році, коли вийшла друга моя збірка «Червона зима»... — Названа збірка В. Сосюри вийшла в Харкові в 1921 p., але на титульній сторінці було поставлено дату 1922.

Завантажити матеріал у повному обсязі:
Файл
Скачать этот файл (Volodimir_sosyura_tretya_rota.docx)Volodimir_sosyura_tretya_rota.docx
Скачать этот файл (Volodimir_sosyura_tretya_rota.fb2)Volodimir_sosyura_tretya_rota.fb2