Володимир Сосюра - Третя рота (сторінка 44)

27. Франко Тарас Іванович (1889—1971) — український радянськиі'і літературознавець; син І. Я. Франка. Рецензія Т. І. Франка «Володимир Сосюра. «Червона зима» була надрукована в журналі «Шляхи мистецтва», 1922, № 1/3, с. 71.

28. Семенко Михайло (Михайль) Васильович (1892— 1937) —український радянський поет-футурист.

28. «Червоний шлях» — український громадсько-політичний, літературно-мистецький і науковий журнал, що виходив у Харкові в 1923—1936 pp. як щомісячник і був із січня 1931 p. органом Федерації об'єднань радянських письменників Україні!.

30. Мамонтов Яків Андрійович (літературні псевдоніми — Я. Лірницький, Я. Пан; 1888—1940) — український радянський драматург, театрознавець.

31. Сенченко Іван Юхимович (1901—1975) — український радянський письменник. Літературну діяльність розпочинав і як поет, видавши збірку «В огнях вишневих завірюх» (X., ДВУ, 1925).

32. Комуністичний університет імені Артема — вищий навчальний заклад УРСР, що готував кадри керівних партійних і профспілкових працівників. Університет було створено в 1922 р. на базі реорганізованої Вищої партійної школи ЦК КП(б)У у Харкові (у 1932 p. був реорганізований у Вищу комуністичну сільськогосподарську школу).

33. Рожилин Валентин Сергійович — професор Комуністичного університету імені Артема.

34. Забіла Наталя Львівна (1903—1975) — українська радянська письменниця.

35. Божко Сава Захарович (1901—1947) — український pa дянський письменник.

36. Кириленко Іван Улянович (1903—1939) — український радянський письменник.

XLVIII

1. «Гарт» — Спілка пролетарських письменників України (1923—1925), членами якої були В. Блакитний, П. Тичина. І. Микптенко та ін.

2. Йогансен Михайло (Майк) Гервасійович (літературні псевдоніми — В. Вецеліус, М. Крамар; 1895—1937) — український радянський письменник.

3. Футуристи (слово-звук) — представники футуризму (від латинського futurum—майбутнє), формалістичного напряму в літературі й мистецтві, що склався напередодні і в роки першої світової війни. В українській літературі представниками футуризму були у 1920-х роках М. Семепко, Г. Шкурупій та ін.

4. Імажиністи (слово-образ) — представники літературного угруповання імажинізму (від англійського — image — образ), що існувало переважно в Росії в 1919—1927 pp. (В. Г. Шершеневич, А. Б. Марієигоф, ранній період творчості С. 0. Єсеніпа). Імажиністи проголошували основним принципом поетичної творчості самоціль форми, зводили поезію до штучних образів і метафор і т. п.

5. Акмеїсти (слово-плоть) — представники модерністської течії в російській літературі початку XX ст. — акмеїзму (від грецького akme — вершина, вищий ступінь, розквіт). Акмеїсти проповідували «мистецтво для мистецтва», витончене естетство, індивідуалізм, містику.

6. Нічевокв (слово-тінь) — представники однієї з модерністських течій в російській літературі початку XX ст.

7. Символісти (слово-символ) — представники європейського літературно-художнього напряму кінця XIX поч. XX ст. (французьке symbolisme, від грецького symbolon — знак, символ). Елементи символізму помітні у творчості українських письменників М. Вороного, М. Філянського, В. Пачовського, а пізніше в поезії П. Тичини, О. Слісаренка, Я. Савченка, В. Ярошенка.

8. Декаденти (від французького decadence — занепад) — представники антиреалістичних течій у буржуазній літературі та мистецтві кінця XIX — початку XX ст. Для декадентів були характерними відчуженість від життя, відмова від суспільної боротьби, пропагування концепції «мистецтво для мистецтва», песимізму, містики. Декадентство об'єднує різні за формальними ознаками, але близькі за суттю школи — символізму, акмеїзму, футуризму, експресіонізму, кубізму, сюрреалізму, екзистенціалізму.

9. «Вапліте» — Вільна академія пролетарської літератури—літературна організація на Україні (1925—1928). До Вапліте спочатку належали письменники М. Яловий, М. Хвильовий, 0. Слісаренко, Г. Епік, П. Панч, О. Досвітній, М. Йогансен, О. Громов, І. Дніпровський, А. Лейтес, П. Тичина, А. Любченко, О. Копиленко, Д. Фельдман, В. Сосюра, М. Бажан, М. Майський, В. Вражливий, О. Довженко, Г. Коцюба. Згодом організацію поповнили М. Куліш, Ю. Смолич, Ю. Яновський, І. Сенченко, Г. Коляда. Організацією було видано п'ять номерів журналу «Вапліте» і один випуск альманаху «Вапліте» і «Вапліте, зошит перший».

10. Куліш Микола Гурович (1892—1942) —український радянський письменник-драматург.

11. «Неокласикам» — вірш В. Сосюри, написаний у червні 1926 p. (друга редакція—у 1957 p.) і не включений до збірок, що виходили в той час. Неокласики — літературне угруповання на Україні письменників та літературознавців (М. Рильський, М. Зеров, М. Драй-Хмара, П. Филипович, М. Могилянський, О. Бургардт), представники якого проповідували кращі традиції античності, ренесансу та класицизму, запозичуючи з минулого образи та стилістичні прийоми.

12. ВУСПП — Всеукраїнська спілка пролетарських письменників — літературна організація на Україні в 1927—1932 pp., до складу якої входили І. Микитенко, Іван Ле, В. Сосюра, О. Корнійчук та ін.

13. Літфронт — очевидно Пролітфронт — літературна організація, заснована в 1930 р. М. Хвильовим і колишніми членами організації Вапліте. Через рік після створення члени Пролітфронту влилися до організації ВУСПП.

14. «Нова генерація» — літературна організація українських футуристів, що функціонувала в Харкові в 1924—1931 pp., до якої входили письменники М. Семенко, Г. Шкурупій, О. Полторацький та ін. Засновники організації проголошували гасла про «нову форму», переносячи на радянський грунт різні течії та формалістичні прийоми.

15. «Авангард» — літературна група в Харкові (1925— 1929), яка декларувала тісний зв'язок літератури й мистецтва з «добою індустріалізму», виявляючи іноді зневагу до реаалізму і прогресивних традицій національної культури.

16. «Молодняк» — літературна організація письменників України (1926—1932), до якої Харкова й Києва, що належала до «Плугу» ніаація видавала журнал «Молодняк». комсомольських входила молодь й «Гарту».

17. Усенко Павло Магвійович (1902—1975) — український радянський поет.

18. С. К. — криптонім вжито з етичних міркувань.

19. «Сьогодні геніїв чекаю» — вірш В. Сосюри із поетичної збірки «Місто» (1924), мав прис-вяту «Тов. Усенкові».

20. Савченко Яків Григорович (1890—1937) — український радянський письменник. Стаття Я. Г. Савченка «Мертве й живе в українській поезії», в якій давалася й оцінка творчості В. М. Сосюри, була надрукована в журн. «Життя й революція», 1929, № 1 (с. 121—126) і № 2 (с. 122—38).

21. Чупринка Грицько Оврамович — український поет.

22. Троянкер Раїса — маловідома поетеса.

23. Меженко Юрій Олексійович (справжнє прізивще — Іванов-Меженко; 1892—1969) — український і російський радянський бібліограф, літературознавець, колекціонер.

24. Віра—Берзіна Віра Касперівна, перша дружина В. М. Сосюри, якій поет присвятив поему «Робфаківка» (1923).

25. Свврдловський комуніверситет — Комуністичний університет імені М. Я. Свердлова — перший в Радянській країні вищий партійний навчальний заклад, що готував кадри керівних партійних, і радянських працівників; створений у 1919 р. У 1932 p. університет було реорганізовано у Вищий сільськогосподарський комуністичний університет імені Я. М. Свердлова.

XLIX

1. ХІНО — Харківський інститут народної освіти.

2. Плевако Микола Антонович (1890—1941) — український радянський літературознавець і бібліограф. В. Сосюра має на увазі упорядковану вченим двотомну «Хрестоматію нової української літератури», де вміщено біографії 75 письменників а бібліографією.

3. «Песнь о Роланде» — героїчна епопея французького середньовіччя (XII ст.). Побудована на народних піснях, легендах, літописах.

4. Петро І Великий (1672—1725) — російський цар з 1682 p., імператор з 1721 p.

5. Філіпп — очевидно, йдеться про Філіппа II Августа (1165—1223) —короля Франції а 1180 p., який проводив політику централізації держави і був одним із керівників третього хрестового походу.

6. «Глаза сияют, лик прекрасен...» — Тут і далі В. Сосюра неточно наводить рядки із поеми О. С. Пушкіна «Полтава»:

«...лик ужасен».

7. Тевелєв Мусій Соломонович (1890—1918) — учасник боротьби за владу Рад на Україні. У 1915—1917 pp. працював у Катеринославській, а потім u Харківській більшовицьких організаціях. Розстріляний німецькими окупантами.

8. «Слово» — кооперативний будинок письменників у Харкові.

9. Дніпровський Іван Данилович (справжнє прізвище — Шевченко; 1895—1934) — український радянський письмен ник.

10. Шмигельський Антон Іванович (1901—1972) — україн ський радянський письменник.

11. Чон — «части особого назначения».

1. «Більше не побачу сонячних очей». — В. Сосюра циту' другий рядок другої строфи вірпіа П. Тичини «Подивилас:

ясно...» (1918).

2. Чумак Василь Григорович (літературні псевдоніми С. Віче, Вагр, Ічня; 1901—1919) — український радянськиі поет.

3. «Воздвигне Вкраїна свойого Моисея...» — рядок із вірша П. Тичини «І Белий, і Блок...» (1919).

4. «А справжня муза неомузена...» — В. Сосюра цитує третю строфу вірша П. Тичини «Один в любов...» (1919).

5. ...читав нам свої харківські вірші про жорстокий годинник над головою, про цвинтар... — Йдеться про вірші П. Тичини «Харків» (1923) та «Фуга» (1921).

6. «Глибинами не всохну, не вмілію»... — В. Сосюра не зовеш точно наводить третій рядок «Глибинами не втану, не змілію...» із першої строфи вірша П. Тичини «За всіх скажу...» (1922).

LI

1. «Махно» — поема В. Сосюри, написана приблизно 1924 р. Текст не зберігся.

2. Примаков Віталій Маркович (1897—1937) — у роки громадянської війни командир корпусу Червоного козацтва України.

3. Азарх Раїса — письменниця, співробітниця Державного видавництва України.

4. Епік Григорій Данилович (1901—1942) — український радянський письменник.

5. «ДПУ» — поема В. Сосюри «ГПУ», написана в 1928 p.

6. ДВУ — Державне видавництво України.

7. «Серце» — збірка В. Сосюри, видана в 1931 p. (X., «ЛІМ», 1931).

LII

1. Затонський Володимир Петрович (1888—1938) — радянський партійний та державний діяч, академік АН УРСР (з 1929 р.), В 1922—1923 pp. і в 1933—1938 pp. —нарком освіти УРСР.

2. Бунд (мовою ідиш—«союз»), «Загальний єврейський робітничий союз у Литві, Польщі і Росії» — опортуністична дрібнобуржуазна націоналістична організація (1891—1921).

3. Яловий Михайло (літературний псевдонім — Юліан Шпол; 1891—1934) — український радянський письменник, член-фундатор і перший президент ВАПЛІТЕ. Роман «Золоті лисенята» був надрукований у 1927 p.

4. Прізвище даної особи не вказується.

LIII

1. Заливчий Андрій Іванович (1892—1918) — український письменник і громадський діяч, один із керівників повстання 1918 p. проти гайдамаків і німецьких окупантів на Чернігівщині, у боротьбі з якими й загинув.

2. Скрипник Микола Олексійович (1872—1933) — радянський державний і партійний діяч, академік АН УРСР (з 1928 p.) і АН СРСР (з 1929 p.).

3. Досвітній Олесь (справжнє прізвище — Скрипаль Олександр Федорович; 1891—1934)—український радянський письменник.

4. Касьяненко Євген — журналіст. Із 1925 p. — редактор газети «Вісті».

LIV

1. Данилова Марія Гаврилівна — друга дружина В. М. Сосюри.

LV

1. У рукопису пропуск.

LVI

1. Чсірот Михась (1896—1938) — білоруський радянський письменник.

2. Дубовка Володимир Миколайович (1900—1976) — білоруський радянський письменник.

Завантажити матеріал у повному обсязі:
Файл
Скачать этот файл (Volodimir_sosyura_tretya_rota.docx)Volodimir_sosyura_tretya_rota.docx
Скачать этот файл (Volodimir_sosyura_tretya_rota.fb2)Volodimir_sosyura_tretya_rota.fb2