Володимир Сосюра - Третя рота (сторінка 45)

3. Александрович Андрій Іванович (1906—1963) — білоруський радянський письменник.

4. Колас Якуб (справжнє прізвище — Міцкевич Костянтин Михайлович; 1882—1956) — білоруський радянський письменник, народний поет БРСР (з 1926 p.), академік АН БРСР (з 1928 р.). В. Сосюра переклав три вірші Якуба Коласа («Киньте смуток!», «Відгук» і «Устінський горбок»).

5. Купала Янка (справжнє прізвище — Лупевич Іван Домініковцч; 1882—1942) — білоруський радянський поет, народний поет БРСР (з 1925 p.), академік АН БРСР (з 1928 p.), академік АН УРСР (з 1929 р.). В. Сосюра переклав три вірші Янки Купали («Старі окопи», «Генапвале», «А ми собі сіємо й сіємо...»).

6. Корнійчук Олександр Євдокимович (1905—1972) — українськиіі радянський письменник-драматург, державний і громадський діяч, академік AH CPCP (з 1943 p.), академік АН УРСР із 1939 р.), Герой Соціалістичної Праці (з 1967 p.). Був головою правління Спілки письменників України (в 1938-1941 pp. і в 1946—1953 pp.).

7. Білодід Іван Костянтинович (1906—1981) — український радянський мовознавець, академік AH CPCP (з 1972 p.), академік АН УРСР (з 1957 p.), заслужений діяч науки УРСР (з 1966 p.). В. Сосюра, очевидно, мае на увазі працю І. Білодіда «Російська мова — мова міжнаціонального спілкування CPCP» (1962).

8. Рилєєв Кіндрат Федорович (1795—1826) — російський поет, декабрист, страчений царизмом. Автор поезій високого громадянського звучання, історичних дум, агітаційних віршів. К. Ф. Ріілєев у 1817—1820 pp. жив па Україні, знав українську мову, вивчав історію України, писав твори на українську тематику (дума «Богдан Хмельницький», поеми «Войнаровський», «Наливайко»). В. Сосюра переклав вірш К. Рилєєва «Мене навідати бажала».

9. Прокоф'єв Олександр Андрійович (1900—1971) — російський радянський поет,  Герой Соціалістичної  Праці (з 1970 p.), лауреат Ленінської премії (1961). Україні присвятив ряд поезій, переклав твори Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, П. Тичини, М. Рильського, В. Сосюри, А. Малишка. В редакційній статті газети «Правда» від 2 липня 1951 p. «Проти ідеологічних перекручень в літературі», в якій В. Сосюру було піддано критиці за опублікований у журналі «Звезда» (1951, № о) вірш «Любіть Україну», О. Прокоф'єва було звинувачено в тому, що він «безвідповідально поставився до свого обов'язку перекладача», «з незрозумілих причин допустив повну сваволю, вписавши в текст образи, яких зовсім немає в автора вірша».

10. Софронов Анатолій Володимирович (нар. 1911 p.) — російський радянський письменник, драматург, Герой Соціалістичної Праці (з 1981 р.). Ряд віршів присвятив Україні, Т. Шевченкові. У 1953—1986 pp. — головний редактор журналу «Огонек».

11. Микитенко Іван Кіндратович (1897—1937) — український радянський письменник.

Стосунки між В. Сосюрою і І. Микитенком були дружні.ми, хоч, як це видно із роману, інколи загострювалися. В. Сосюра іноді суб'єктивно оцінював діяльність свого літературного побратима, але із співчуттям ставився до його загибелі в 1937 р., про що говорить у поемі «Розстріляне безсмертя» (1960). В Сосюра присвятив 1. Микитенку поему «Мазепа» («Життя й революція», 1929, № 1),

12. Ермітаж — найбільший в СРСР музей історії мистецтва і культури (Ленінград), що виник у 1764 p. як приватна збірка художніх творів Катерини II.

13. Кап Зельман Мендельович (нар. 1911 p.) —український радянський письменник.

14. Хвиля Андрій—керівник агітпропу в ЦК КП(б)У, а пізніше — заступник наркома освіти СРСР.

15. Муравйов Михайло Артемович (1880—1918) — військовий авантюрист, який приєднався до боротьби за Радянську владу, лівий есер, підполковник. В 1917 p. під час бунту Керенського — Краснова — начальник оборони Петрограда. В 1918 p. — головнокомандуючий військами Східного фронту, але зрадив Радянській владі і підняв 10—11 липня 1918 p. бунт у Симбірську. Був убитий при арешті.

16. Червоненко Степан Васильович (нар. 1915 p.) — партійний і державний діяч УРСР, дипломат. В 1956—1959 pp. — секретар ЦК Компартії України.

17. Любченко Панас Петрович (1897—1937) — державний і партійний діяч УРСР.

18. Фореггер Микола Михайлович (справжнє прізвище — Грейфентурн; 1892—1939) — російський і український радянський режисер, балетмейстер, народний артист УРСР (з 1934 р.). У 1929—1936 p. —режисер Харківського і Київського театрів опери та балету.

19. Назаренко Іван Дмитрович (1909--1986) —партійний і державний діяч УРСР, доктор філософських наук (з 1962 р.). В 1946—1947 pp. і в 1949—1956 pp. —секретар ЦК Компартії України.

20. Гаршин Всеволод Михайлович (1855—1888) — російський" письменник.

21. Терещенко Микола Іванович (1898—1966)—український радянський письменник, перекладач.

22. «Справа честі» — п'єса І, Микитенка (X., «Гарт», 1932).

23. Лахуті Абулькасім Ахмедзаде (1887—1957) — таджицький радянський поет. В. Сосюра переклав два вірші А. Лахуті («Лист з дороги», «Вином любові»).

24. Ставський Володимир Петрович (справжнє прізвище — Кирпичников; 1900—1943) — російський радянський письменник. Загинув на фронті. В 1937—1943 pp. був редактором журналу «Новый мир».

LVII

1. «Розгром» — поема В. Сосюри, текст якої не зберігся.

2. Вишня Остап (справжнє прізвище — Губенко Павло Михайлович; 1889—1956) — український радянський письменник, сатирик і гуморист.

3. Річицький Анатолій (літературний псевдонім — Пісопький) — український політичний діяч, журналіст. Автор праці «Тарас Шевченко в світлі епохи».

4. Щербина Іван Савич (1891—1979) — український радянський письменник.

5. Крушельницький Антін Володиславович (1878—1941) — український письменник, критик, журналіст.

6. Лісовий Антін — український радянський поет.

7. Фефер Ідик (Ісак Соломонович; 1902—1952) — єврейський радянський письменник. Переклав єврейською мовою вірші Т. Шевченка, І. Франка, П. Тичини, М. Рильського, В. Сосюри та ін.

8. Городськой Яків Зіновійович (1898—1966) — російський радянський письменник. Переклав російською мовою вірші багатьох українських поетів, в т. ч. і В. Сосюри.

9. Сенченко Антін — тодішній голова Спілки радянських письменників України.

10. Удень я сумно йшов по вулиці Короленка повз будинок ЦК... — Йдеться про теперішню вулицю Володимирську і будинок № 33, в якому тоді знаходився ЦК КП(б)У.

LVIII.

1. Брежньов Геннадій Іванович (1913—1953) — український радянський поет.

2. Котляров Борис Іванович (нар. 1911 p.) — російський радянський поет.

3. Козипький Пилип Омелянович (1893—1960)—український радянський композитор, педагог, музично-громадський діяч, заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1943 p.).

4. Юра Гнат Петрович (1888—1966) — український радянський актор, режисер, народниїї артист СРСР (з 1940 p.).

5. Курбас Лесь (Олександр Степанович; 1887—1942) — український радянський актор, режисер, педагог, народний артист республіки (з 1925 p.).

6.   Озерський — політичний діяч, журналіст.

LIX

1. «Роліт» — житловий будинок письменників у Києві по вулиці Леніна, 68.

2. Семиволос Іван Терентійович (1909—1943) —український радянський письменник.

3. Пронь Гнат — український радянський, письменник..

4. Кузьмич Володимир Савич (1904—1943) — український радянський письменник.

LXI

1. Маленький син був у Євпаторії... — Йдеться про сина Володимира.

2. Кобилецький Юрій (Іван) Свиридович (1906—1987) — український радянський літературознавець і критик.

3. Бажан Микола Платонович (1904—1983)—український радянський поет, державний і громадський діяч, академік АН УРСР (з 1951 p.), Герой Соціалістичної Праці (з 1974 p.). Лауреат Ленінської (1982) та Державних премій.

4. Василевська Ванда Львівна (1905—1964) — польська і радянська письменниця і громадська діячка.

5. Собко Вадим Миколайович (1912—1981) — український радянський письменник.

6. Нехода Іван Іванович (1910—1953) — український радянський поет.

7. Перша воєнна збірка поезій В. Сосюри «Червоним воїнам» була видана в 1941 p. (K. —X., Держлітвидав).

8. Кудаш Сайфі (справжнє прізвище — Кудашев Сайфі Фаттахович; нар. 1894 p.) — башкирський радянський поет, народний поет Башкирської АРСР (з 1964 p.).

9. Баян Hyp Галімович (1905—1945) — татарський радянський поет.

10. ...наша Академія. — Академія наук УРСР.

11. ...Городськой (...) писав про «золоту лірику Сосюри...» — В Уфі була надрукована стаття Я. Городського «Мобілізована творчість» — Література і мистецтво, 1942, 31 березня.

12. «Коли додому я прийду» — вірш, написаний 3 грудня 1941 p. Композитор Б. М. Лятошинський у роки Великої Вітчизняної війни написав романс на ці слова поета.

13. Відтіля ж полетів ешелонами і літаками «Лист до земляків». — Цей твір розповсюджувався на тимчасово окупованій території України у вигляді листівок та окремих видань творів Т. Шевченка, де між текстами Кобзаря вмонтовувалися строфи із вірша В. Сосюри.

14. Коротченко Дем'ян Сергійович (1894—1969) — державний і радянський партійний діяч УРСР, Герой Соціалістичної Праці (з 1964 р.). В 1939—1947 pp. —секретар ЦК КП(б)У.

15. Строкач Тимофій Амвросійович (1903—1963) — один із організаторів і керівників партизанського руху на Україні під час Великої Вітчизняної війни, генерал-лейтенант (з 19 і4 р.). У 1942—1945 pp. —начальник Українського штабу партизанського руху.

16. Корніець Леонід Романович (1901—1969) — радянський державний і партійний діяч. В 1939—1944 pp. — Голова Ради Народних Комісарів УРСР.

LXII

1. Тичину тоді призначили наркомом освіти України... — В 1943—1948 pp. П. Г. Тичина був наркомом (з 1946 p. — міністром) освіти УРСР.

2. ...Рильський працював над словником... — Йдеться про Російсько-український словник, що готувався тоді до видання (вийшов у 1948 p. за редакцією академіків АН УРСР М. Я. Калиповича, Л. А. Булаховського і М. Т. Рильського).

3. Малишко Андрій Самійлович (1912—1970) — український радянський поет, громадський діяч.

4. «Вітчизна» — поема, написана в 1949 p., яку теж було піддано необ'єктивній критиці, як і деякі інші твори поета, Після редакційної статті «Проти ідеологічних перекручень в літературі» в газеті «Правда», 1951, 2 липня.

LXV

1. Новицький Олекса Миколайович (нар. 1914 p.)—український радянський поет, перекладач.

2. Новиченко Леонід Миколайович (нар. 1914 p.) —український радянський літературознавець, критик, академік АН УРСР (з 1985 p.). З 1943 р, був відповідальним редактором газети «Літературна газета», з 1962 p. — «Літературна Україна».

3. ...з молодим прозаїком із Західної України Ткачуком... — Очевидно, йдеться про західноукраїнського прозаїка Івана Васильовича Ткачука (1881—1948), хоч йому па топ час було близько п'ятдесяти років.

4. Бичко Валентин Васильович (нар. 1912 p.) — український радянський поет.

5. Мануїльський Дмитро Захарович (1883—1959) — радянський партійний та державний діяч, академік АН УРСР (з 1945 р.). В 1944—1953 pp. —заступник Голови Раднаркому (з 1946 p. — Рада Міністрів УРСР).

6. «Учітеся, брати мої...» — Цитата із поеми Т. Г. Шевченка <І мертвим, і живим...» (1845).

7. «Мова рідна, слово рідне...» — В. Сосюра не зовсім точно цитує фрагмент першої строфи із вірша С. Воробкевича «Рідна мова» (1869), де четвертий рядок має такий вигляд:

«Тільки камінь мав».

LXVI

1. ...що оспівав у чудесних віршах молодий Тичина... — Йдеться про поему П. Тичшіи «Золотий гомін» (1917) та інші твори поета, в яких оспівано Київ.

2. Косинка Григорій Михайлович (справжнє прізвище — Стрілець: 1899—1934) — український радянський письменник.

3. Щупак Самійло Борисович (1895—1942) — український радянський критик і літературознавець, на працях якого позначиїіся вплив вульгарного соціологізму.

4. Коваленко Борис Львович (1903—1938) — український радянський літературознавець і критик.

5. ...редакційна стаття «Правди» — Йдеться про статтю «Против идеологических извращений в литературе», надруковану в газеті «Правда» 2 липня 1951 p.

6. Бандера Степан (1908—1959) — керівник військово-терористичппх банд українських націоналістів в Західній Україні в 1943—1947 pp.

7. Н. — криптонім ужито з етичних міркувань.

8. Мельников Леонід Георгійович (1906—1981) — радянський партійний і державний діяч. З 1949 p. був першим секретарем ЦК КП(б)У.

9. ...я написав покаянного листа... —Лист В. Сосюри «В редакцію газети «Правда» було надруковано 10 липня 1951 p.

10. ВОКС — абревіатура від повної назви товариства — «Всесоюзное общество культурных связей с заграницей». Товариство засноване в 1925 р. з метою ознайомлення громадськості СРСР із досягненнями науки і культури зарубіжних країн і популяризації культури народів СРСР за кордоном. Ліквідоване в 1958 р. в зв'язку з утворенням Союзу радянських товариств дружби і культурного зв'язку з зарубіжними країнами (СРТД).

11. Сталіне — колишня (у 1924—1961 pp.) назва м. Донецька.

12. Бессарабка — Бессарабська площа в Києві, розташована між Хрещатиком, вулицями Басейною і Червоноар-мійською, бульваром Т. Шевченка і Крутим узвозом. На площі знаходиться Бессарабський критий ринок, збудований у 1910—1912 pp., назва якого, очевидно, походить від того, що сюди приїздили торгувати вином і фруктами селяни з півдня України та Бессарабії.

13. Мається. па увазі — «аплодисменти, що пролунали  у Сталіне»

14. ...після арешту моєї дружини... — М. Г. Сосюру було заарештовано в 1948 p., і вона перебувала в ув'язненні протягом шести років.

15. Хікмет Назим Ран (1902—1963) — турецький письменник, громадський діяч.

16. Берія Лаврентій Павлович тоді міністр Державної безпеки СРСР.

17. Мешік П. — один із найближчих «сподвижників» Л. П. Берії, який разом із ним постав перед судом 18 грудня 1953 p.

Сторінка 45 з 45 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 > У кінець >>

Завантажити матеріал у повному обсязі:
Файл
Скачать этот файл (Volodimir_sosyura_tretya_rota.docx)Volodimir_sosyura_tretya_rota.docx
Скачать этот файл (Volodimir_sosyura_tretya_rota.fb2)Volodimir_sosyura_tretya_rota.fb2