Василь Шкляр - Ключ (сторінка 45)

Ще який­сь мізер­ний термін — від двох до се­ми років, ст. 222 ККУ — мож­на бу­ло вик­ло­пота­ти за не­закон­не зберіган­ня вог­не­паль­ної зброї (я ска­зав, що «Бе­рет­та» на­лежа­ла мені), та оскіль­ки мій лю­бий друг пре­зидент щоліта ви­дає амністію, не по­щас­ти­ло й тут. Тож я вирішив ув’яз­ни­ти се­бе сам у тій по­рожній, як і весь оцей світ, квар­тирі і сумлінно відбу­вати по­каран­ня. Це для ме­не point d’honneur[48]. Моя сум­на історія знай­шла гідне відоб­ра­жен­ня і в криміналь­них зве­ден­нях міністерс­тва внутрішніх справ за дев’яте чер­вня.

Зго­дом я спеціаль­но звер­нувся по старій дружбі до хлопців із прес служ­би МВС і пе­рег­ля­нув повідом­лення з Чер­кась­кої об­ласті. В од­но­му з них Нес­тор в по­гонах зафіксу­вав, що в офісі при­ват­но­го підприємства — то­варис­тва з об­ме­женою відповідальністю «Млин» під час криміналь­них роз­бо­рок (це сло­веч­ко їхнє) за­гину­ло чет­ве­ро — двоє чо­ловіків і дві жінки. Працівни­ки рай­он­но­го відділу міліції не­гай­но вда­лися до опе­ратив­но­го реаґуван­ня і зат­ри­мали особ­ли­во не­без­печно­го зло­чин­ця. Ви­луче­но два пісто­лети мар­ки «Ма­каров», один «Бе­рет­та», а та­кож хо­лод­ну зброю, зок­ре­ма мис­ливсь­кий ніж іно­зем­но­го ви­роб­ниц­тва. Ве­деть­ся слідство.

Мені жаль ста­ло мо­го до­рого­го «Мар­голіна», по­даро­вано­го ге­нера­лом: у тій ме­тушні який­сь ля­гавий ти­хень­ко прив­ласнив й­ого собі. Хо­ча, нез­ва­жа­ючи на геніаль­ну прог­ра­му, на­писа­ну мною для проґре­сив­ної партії, я ду­же скеп­тично став­лю­ся до те­зи, що при­ват­на власність має бу­ти свя­щен­ною і не­дотор­канною. Тут я цілком на боці мо­го давнь­ого при­яте­ля П’єра Пру­дона, кот­рий ще по­над сто років то­му ска­зав, що la propriete c’est le vol[49].

А вза­галі, як­що чес­но, то ме­не біль­ше ніщо не ціка­вить. Сер­це моє за­черствіло і ста­ло камінним. Я ніко­го не люб­лю, і ніхто не лю­бить ме­не. Я рідко роз­мовляю з людь­ми — і то пе­реваж­но мер­твою мо­вою: ніхто вже не пам’ятає, що та­ке «твер­джа» і хто такі «чер­ка­си». Ніхто не знає ди­вовиж­но­го чо­ловіка, який замість то­го, щоб ко­пати кар­топлю, за­ховав­ся під псев­донімом Провінціал[50] і на­писав дра­му «Каз­ка ста­рого мли­на». Хо­ча на­род співає й­ого пісню:


 

Ніжно ше­поче він каз­ку таємную,
Сум­но зітха вер­боліз…


 

Іноді, за­диха­ючись у гранітній тиші, я теж співаю цю пісню, але не вго­лос. Ме­не чує ли­ше істо­та, яка ста­ла моєю єди­ною втіхою. Це — Кіті. Ко­ли я співаю, її без­межно зди­вова­ним лич­ком ко­тять­ся сль­ози, і тоді мені здаєть­ся, що ожи­ває навіть той камінь, який зат­вердів у моїх гру­дях, і він ось ось роз­ко­леть­ся навпіл.

— Не плач, Кіті, — ка­жу я. — Бо в ме­не розірветь­ся сер­це. З ким ти тоді зос­та­неш­ся?

Я бе­ру її під ру­ку, і ми й­де­мо гу­ляти на ву­лицю. Всі за­чудо­вано див­лять­ся на цю ро­зум­ну мав­почку, і на їхніх ли­цях теж з’яв­ляєть­ся по­див, але на людсь­ко­му об­личчі я ніко­ли не ба­чив та­кого без­межно­го зди­вуван­ня, як на лич­ку Кіті.

Вря­ди-го­ди ми з нею за­ходи­мо до «Трь­ох по­росят». Тоді десь по до­розі я ку­пую пу­чечок во­лошок або ще якусь квітку і не­су Кат­русі.

— Кат­ру­сю, — ка­жу я. — У ме­не ніко­го не­ма.

— Неп­равда, — ка­же во­на. — У те­бе є Кіті.

— Так, — ка­жу я. — У ме­не є Кіті. Дай для неї щось со­лодень­ке, а мені — гіркої. Іноді я тут зустрічаю ко­гось із давніх знай­омих — Іва­на Ма­ловічка, Сергія При­ходь­ка, Ва­силя Іва­нови­ча… Я підсідаю до них, хо­ча ме­не не ціка­вить жод­на ба­лач­ка. А од­но­го ра­зу там бу­ла справ­жня гу­лян­ка. Пам’ятаю кру­тий дух ка­ви і хміль­ний ту­ман, шум гам, гучні те­ревені, які на­ганя­ють на ме­не без­просвітну нудь­гу. Та рап­том я стре­пенув­ся і підвів пох­нюпле­ну го­лову. Який­сь нез­най­омий мені чо­ловік на­питу­вав жит­ло.

Я вий­шов із «Трь­ох по­росят», зу­пинив­ся під ву­лич­ним ліхта­рем і став пан­тру­вати.

Він ви­дибав надвір сам один, ішов якось по­хить­ки і нев­певне­но, був та­кий сум­ний і пригніче­ний, що я відра­зу відчув близь­ку мені ду­шу. А ко­ли він прис­то­яв під ліхта­рем, я підій­шов до нь­ого.

— Візь­ми.

— Що це?

— Ву­лиця Рогнідинсь­ка, три, квар­ти­ра три­над­цять. Це зовсім по­руч. — Я прос­тягнув й­ому на до­лоні ключ.

— А ти?

— А я поспішаю на по­тяг. Маю три­вале відряд­ження. І я щез у підзем­но­му пе­реході.

Бу­ла су­бота 21 лис­то­пада 1998 ро­ку.

Voila tout. Au revoіr[51].


laisser faire, laisser passer — Не пе­реш­коджа­ти при­роднь­ому пе­ребігу подій (франц.).

qui vivra verra — Хто жи­тиме‚ той по­бачить (франц.).

гра­бар — давнь­овірменсь­ка мер­тва мо­ва (ред.).

bien faire et laisser dire — Ро­бити доб­ре і не зва­жати на те, що го­ворять (франц.).

Bien ou rien — Доб­ре або ніяк (франц.).

en qros — У за­галь­них ри­сах (франц.).

coup de foudre — Удар гро­му, що в пе­ренос­но­му сенсі оз­на­чає ко­хан­ня з пер­шо­го пог­ля­ду (франц.).

Au revoir — До по­бачен­ня (франц.).

ан­дро­гени — Чо­ловічі ста­теві гор­мо­ни (мед.).

10 

ал­го­лагні — Сек­су­аль­не за­дово­лен­ня від бо­лю, зав­да­ного пар­тне­ром (мед.).

11 

Bien — Доб­ре (франц.).

12 

«свя­тий Во­лоди­мир» — Зоб­ра­жен­ня на одній гривні (ред.).

13 

en flagrant delit — На місці зло­чину (франц.).

14 

a tout prix — За вся­ку ціну (франц.).

15 

allons, enfants de la partie! — Упе­ред, діти Вітчизнм! — пер­ша фра­за «Мар­сельєзи» (франц.).

16 

нек­рофіль­ство‚ нар­ци­сизм, ста­тева абе­рація - Збо­чен­ня (мед.).

17 

Чур­ка­си — Дав­ня наз­ва ук­раїнсь­ких ко­заків в офіцій­них ак­тах Мос­ковсь­кої дер­жа­ви 16 — 17 ст. (ред.).

18 

merveille — До­вер­ше­но, чу­дово (франц.).

19 

bel ami — Щи­рий дру­же (франц.).

20 

boheme — Фран­цузь­ке сло­во «бо­гема» бук­валь­но оз­на­чає ци­ган­щи­на, та пе­редовсім вка­зує на се­редо­вище віль­них ху­дож­ників, що ве­дуть без­ладний спосіб жит­тя (ред.).

21 

На Оль­шансь­ко­му цвин­тарі у Празі по­хова­но ав­то­ра пісні Спи­ридо­на Чер­ка­сен­ка (ред.).

22 

Мой­ри — у давнь­ог­рецькій міфо­логії бо­гині долі, кот­рих час­то зоб­ра­жува­ли з но­жиця­ми, яки­ми во­ни пе­рети­на­ють нит­ку людсь­ко­го жит­тя (ред.).

23 

Павлівка — Психіат­рична лікар­ня в Києві (ред.).

24 

про­цеп­тивність — По­ведінка сам­ки, яка сти­мулює сек­су­аль­ну ак­тивність сам­ця (мед.).

25 

a la lanterne! — На ліхтарі! — з та­кими ви­гука­ми сан­кю­лоти віша­ли своїх во­рогів під час Ве­ликої фран­цузь­кої ре­волюції (ред.).

26 

тран­свес­тизм — Ста­теве за­дово­лен­ня че­рез пе­рев­дя­ган­ня в одяг про­тилеж­ної статі (мед.).

27 

c’est le mot — Чу­дово, ось во­но те сло­во (франц.).

28 

ануж — Бук­валь­но «без­си­лий», але в су­часній вірменській мові це сло­во оз­на­чає імпо­тент (ред.).

29 

sans gene — Без со­рому (франц.).

30 

ки­тай­ка — Різно­вид ри­баль­ських сіток, пле­тег­них із жил­ки (ред.).

31 

laisser faire, laisser passer — Не пе­реш­коджа­ти при­роднь­ому пе­ребігу подій (франц.).

32 

j’accuse — Я зви­нува­чую (франц.).

33 

avoir la main dans la pate — Встро­мити ру­ку в тісто, тоб­то взя­ти участь у чо­мусь (франц.).

34 

bonhomme — Прос­так, наївна лю­дина (франц.).

35 

Pas sur la bouche — Тіль­ки не в ус­та (франц.).

36 

са­мум — Пус­тель­ний вітер, зміша­ний з піском (ред.).

37 

nous ne pouvons pas faire des petits exercies d’heroisme — il faut fаire les grandes compositions — Дрібни­ми впра­вами з ге­роїзму не відбу­деш­ся — як­що вже щось ро­бити, то по-справжнь­ому ве­лике (франц.).

38 

je m’en fiche de tout — Мені на все нап­лю­вати (франц.).

39 

faire l’amour — Зай­ма­тися лю­бов'ю (франц.).

40 

Sauvez les apparences. Le vin est tire, il faut le boire. — Збе­рег­ти по­рядність. Як­що ви­но відкор­ко­ване‚ то тре­ба й­ого до­пити (франц.).

41 

пе­чина — Вуг­ли­на із пе­регоріло­го де­рева (ред.).

42 

ni plus, ni moins coup de qrace — Ні біль­ше ні мен­ше, удар з жа­лю‚ тоб­то смер­тель­ний удар‚ який кла­де край му­кам (франц.).

43 

Ву­айєризм, візіонізм — до­сяг­нення ста­тевої на­соло­ди че­рез спог­ля­дан­ня за сек­су­аль­ни­ми діями інших пар­тнерів (ред.).

44 

ба­ча — Дру­же (пуш­ту — най­по­ширеніша мо­ва в Аф­ганістані) (ред.).

45 

Ско­лоз­дра — Ук­раїнсь­кий ху­дож­ник, який ма­лює на склі (ред.).

46 

a la carte — За­мов­лення в рес­то­рані на свій роз­суд (франц.).

47 

le mot de l’enigme — Ключ від за­гад­ки (франц.).

48 

point d’honneur — Пи­тан­ня честі (франц.).

49 

la propriete c’est le vol — Власність — це злодій­ство (франц.).

50 

Провінціал — Псев­донім Спи­ридо­на Чер­ка­сен­ка (ред.).

51 

Voila tout. Au revoіr — От і все. До по­бачен­ня (франц.).

 

Сторінка 45 з 45 Показати всі сторінки << На початок < 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 > У кінець >>

Завантажити матеріал у повному обсязі:
Файл
Скачать этот файл (Vasil_shklyar_klyuch.docx)Vasil_shklyar_klyuch.docx
Скачать этот файл (Vasil_shklyar_klyuch.fb2)Vasil_shklyar_klyuch.fb2