Галина Тарасюк - Цінь-Хуань-Ґонь, або Великий перманент (сторінка 15)

                  З нашим отаманом,

                   Слава ще й віват!

                    І многая літа, літа многая! (до безконечності)

    

     16 жовтня,  північ. Зимно. Минуло майже півтора місяці першого витка ВеПР. Гуманітарку  продуктами ніхто не везе. У морозильниках МРКЧТ...няна скінчилися запаси зайчатини і напої місцевого виробництва. Йде сніг. Режим  не здається. Дзвонив особисто у Ревцентр. Хтось відповів не по-нашому: Ґоу ту на фіґ, каззззьол!

     Певно, попав не в той виборчком.

    

     17 жовт. Фіолетові гади відключили світло і газ. Запаси Мркчт...тяна скінчилися. Місцеве виробництво зупинилося. На обрії рискають китайці – невеличкими загонами. Сніг розстав. Холодний осінній вітер носить рідними рахманами пучки вовни: у зайців линька. Чекай знов снігу.

    

     19 жовт. Дочекалися. Поки що снігу.

       Пробуджений Культяпкін  пожертвував  на революцію три мішки амуніції часів Другої світової війни, в тому числі рулон брезенту і три одиниці рухомого складу,  тобто два радянські бетеери і один фашистський мотоцикл, не рахуючи полуторки часів розвиненого соціалізму, яку тут же вирішили подарувати власним дітям-сиротам, які невідомо як виростали без материнської ласки матерів-заробітчанок, що й досі не повернулися, не зважаючи на новий виток Революції.

     Три дні на радощах гасали бетеерами по засніжених рідних теренах, лякаючи обнаглітих китайців, линяючих зайців і фіолетового Покукальського, клеїли плакати і розкидали прокламації про свого кандидата.

    

     26 жовтня. День народження пана Каправки – славного бояна-злотоуста і преславного козацького отамана. Святкували фист! Гайдук Маре-Паприкашу фундував ящик “Білого аїста”, який беріг замість оберегу за стойкою бару, отець Миколай – фляжку церковного кагору, прапорщик Культяпкін – торбу телячих консервів з “НЗ” Першої світової. Марусякова теща – вареники з капустою.

     Діти-сироти, накравши в китайців піротехніки, а на складах Культяпкіна – патронів з часів Третьої світової, палили багаття  і тішили пана отамана воєнними салютами та святковими феєрверками. Співали “ Хепі бездей ту ю”, “Многая літа”, “ Ще не вмерла” та інші пісні, думи та славні на честь пана отамана.

    

     28 листопада. Удосвіта несподівано привезли урни та американську журналістку з телебаченням. Сказали, що сьогодні перший тур виборів. Як швидко летить час! Особливо під час Революції!

     Тут же проголосували. Марусякова теща підігріла у ще теплій рінні вчорашніх багать вареники з капустою. Маре-Паприкашу дістав з під стойки ще один оберіг. Співали славні-гімни Революції, давали інтерв’ю американці, впевненні свято у перемозі.

     О 12 ночі оголосили несподівані результати. Перемогли фіолетові, набравши на одному адмінгорбі у складі п’ятьох  виборців понад тисячу голосів за приблизними підрахунками Калатайла.

        Першим озвірів від такої брехні діві (дрібний власник), він же в минулому  прапорщик, а нині бузковий повстанець Культяпкін  і з криком: – За мной, братва! – кинувся на фіолетового противника. За ним – решта. Зав’язався нерівний бій, з перевагою на боці бузкових. Ворог був повержений: деморалізована обслуга Мркчт...няна розбіглася, Калатайло, як Штірліц, перейшов на наш бік. Контру Покукальського віддубасили до темно фіолетового кольору, але лишили на горбі, щоб не порушувати конституційне право на  вибори.

     Повернулися з контрибуцією: консервами  московського виробництва і залишками алкогольних напоїв вітчизняного виробництва. У корчмі потепліло. Козацтво співає, святкує першу перемогу. Діти-сироти гасають на бетеерах по околицях, лякають зайців з китайцями.

     3  листопада. Покукальський викликав “Беркут”. Діти-сироти підірвали один склад із боєприпасами на території  Культяпкіна. Стало тихо. Культяпкін теж задоволений. Давав інтерв’ю ескімоському радіо по супутниковому телефону.

     5 лист. Почувши по радіо про вибухи на Культяпкінських складах, приїхали   феміністки-мироносиці. Привезли мариновані фіґи в бляшанках, вітаміни і жіночі романи.  Усе бачив уперше в житті. Феміністки як феміністки. Тільки дуже вівкають в непідходящий момент і поняття не мають, що таке вареники, а на холодець думають, що холодильник... А так – жінки як жінки.

     7 лист. Із самого ранку пан Варцаба, тобто – я сам, на правах комісара-політрука, провів коротку історичну довідку, в якій розповів, що саме в цей день майже двісті років тому почалася Велика Перманентна Революція, яка продовжується на наших теренах ще й досі, хоч уже світ про неї давно забув.І ще розказав багато цікавого. Козаки дивувалися, цілувалися з феміністками. А ввечері  їли фіґи, розучували “марсельєзу”, каталися на бетеерах. Фіолетовий гад Покукальський від заздрості викликав кінну міліцію.

     Опівночі прицокотіла кінна міліція. Довелося ділитися фіґами і феміністками.

     10 лист. Поліція відцокотіла копитами в напрямку Коломії. Покукальского віддубасили. Одна з феміністок лишилася доглядати, признавшись, що не знала більшого щастя,  як у цей виток Революції. Якщо це стосується фіолетового гада Покукальського, то обідно. Але – дідько з ними з тими бабами – їм не вгодиш!

     15 лист. Теща Мару сяка вчила феміністок варити вареники і холодець із зайчатини. Знову  каталися на бетеерах. Уночі знов очей не склепив  через те вівкання. Добре, що роботу маю – писати для нащадків літопис Революції.

      На світанку стався інцидент: пан Каправка,  ледве на ногах тримаючись від перевтоми і постійної віддачі Революції,  вимагав не порушувати давніх січових традицій  і повигонити з корчми геть бабів. Феміністки обурювались, обзивали пана отамана  сексистом  і погрожували комісією з ґендерної рівності. Козаки втомлено мовчали. Дехто готовий був хоч уже оженитися, не зважаючи на живих жінок в закордонних наймах, тільки б виспатись. Феміністки були проти традиційних пут Гіменея і доводили  право кожної жінки на життя вільне і безпутне.

     Покукальський від заздрості викликав з Одеси берегову охорону.

     17 лист. Охорона не доїхала. Може, через хуртовини, а може й через китайців, що, незважаючи на хуртовини, будували на самісінькому небокраї вже третю взуттєву фабрику. Покукальського відмолотили. Доглядати його лишилися дві феміністки. Діти-сироти підірвали ще один склад, цього раз з підводними мінами. Зеник із Митром  катали феміністок на бетеерах, а Ільо на полуторці. Ображений на ненаситних феміністок, які деморалізували військо, пан Каправка у кутку читав свої революційні вірші Марусяковій тещі. Життя буяє!

     18 лист. Дзвонив у Центр. Почув коротку відповідь не по-нашому: ґоу ту... ґоу ту...  і ще коротші гудки. Наближається другий тур виборів. Революційна ситуація наростає. Феміністки зовсім пустилися берега, вимагають на підмогу козакам спецназ. Отець Миколай, нарешті, згадавши про матінку Мирославу, що десь  у Львові в’яне без любові і ласки, лякає феміністок Содомом і Гоморрою, але ті не бояться.

     23 листопада. Пан Каправка викликав   спецназ  і  феміністки, які вже почали вимагати сауни, гарячої води, цивілізації і скликання міжнародного форуму з ґендерної політики, розтанули разом з ними у густих снігопадах.  Втомлені козаки не мали сили навіть провести дорогих гостей  до хвіртки.

      28 листопада. 8-ма ранку. Другий тур виборів 26 витка Великого Перманенту. Привезли урни. Погрожували репресіями, безробіттям, інфляцією, корупцією в медицині і занепадом культури й духовності. Нічого нового, тим паче страшного. Залишили спостерігачів із нейтральних туристів, які тут же розділили погляди повсталого козацтва. Тепер разом із козаками співають і хвалять місцевих виробників і брата Маре-Паприкашу, в якого віднайшовся з такої нагоди третій оберіг.

     Покукальському теж привезли урни, фіолетові прапори і кульки, певно й провіант, бо знов запахло в повітрі благородною вепрятиною (гади фіолетові!) і смаженими оселедцями. Одна з феміністок, яку Покукальський врятував від спецназу, і яка від злості за це на урода старого перебігла на бік козацтва, доповіла, що поріділі ряди фіолетових виборців примножили банабаками (репрезентантами східних цивілізацій) із довколишніх базарів і артистами, які, ще й влна не доказала, перебгли від банабаків на козацький горб.

     Стало знов весело. Палили багаття. Лякали зайців з китайцями. І співали хором молдовські  і румунські дойни, зокрема “Фойє вєрде папушой...”

    

     27 лист. 8-а вечора. Підрахували голоси. Покукальський з банабаками переміг, нарахувавши 3789 голосів. Стало сумно. Цього разу озвірів уже сам пан отаман Каправка, не кажучи про Зеника з Ільом і Митром та решту козацтва. Артисти рвали на грудях бузкові футболки з вепром на грудях і співали “Ще не вмерла”.

     Того ждня, але опівночі. Цього разу бій був ще коротший: банабаки розбіглися, контрі Покукальському набили й так фіолетову морду і відпустили в нічні простори, щоб не порушувати Конституцію.

     Адмін управу спалили разом із фіолетовою фаною,  сфальсифікованими голосами і підробленими протоколами. На вугіллі смажили вепрятину і заїдали несмаженими оселедцями. До ранку співали козацьких пісень, били в бубни, водили із артистами хороводи. Пан Каправка читав власні філіппіки на безчесний бандитський режим.

     29 листопада. “ Бандитський режим” відреагував: підірвав решту боєприпасів на території приватизованих  Культяпкіним складів, а бетеери віддав китайцям, які причепили до них ззаду волокуші і тепер роблять на наших теренах свої снігозатримання.

     1 грудня. По телевізору з центру Революції оголосили про третій тур виборів. Бандитський режим на чолі з Покукальським вірвалися в корчму, побили телевізор і телефон, гади фіолетові! Артисти порозбігались. Пана Каправку госпіталізували в кабінет Мркчт...тяна. Доглядати лишилася Марусякова теща, навчена феміністками.

     Революційна ситуація не спадає. Відпочивши від борні, козаки тужно поглядають на засніжений небокрай, за яким в напрямку Коломиї зник спецназ разом з феміністки.

      10 грудня. На передодні третього туру піарщику Джі Аю вдалося по Інтернету сповістити усьому світу про нескорених козаків.

     Першою почула та сама американська тележурналістка, яку тут же привезли гелікоптером і спусти просто з Вашингтону на засніжену веранду корчми, де вже чекав її сам отаман, перебинтований, засніжений шапці-вушанці, в оточені польових козацьких командирів, мов Кутузов у Філях.

      Разом із журналісткою ввійшов у хвіртку і ререпатріант із сектора Газа в Палестині Філя Муха, що назвався нащадком основоположника Козацької корчми запорізького козака Хаїма Мухи, якого на неісторичну батьківщину повернула бузкова революція. Оскільки несподіваний палестинський ререпатріант на корчму не претендував, то його впустили на зло зраднику Мркчт...тяна козаки.

 

    

                      ТРЕТЯ І ОСТАННЯ  ІСТОРИЧНА ЗГАДКА ПРО КОРЧМУ,

                            яка потрясла світ.

 

 

         А 12 грудня 2104 року. світ здригнувся від потрясіння. Усі світові телеканали, які висвітлювали події чергового, на цей раз Бузкового Витка Великої Країнської Перманентної Революції,  у свої репортажі з Площі Усіх Свобод і Усіх Героїв вклинили сюжет про унікальне  поселення в глибокій глибинці “цієї ще недавно незвіданої терра-інкогніта”,  яке складалося виключного з одних чоловіків різного віку, і яке теж повстало проти Фіолетового Режиму. Американська тележурналістка, яка перша натрапила на дивовижне чоловіче село під романтичною назвою “Козацька Корчма”, захоплено порівнювала  “цей форпост бузкової революції  на західних кордонах Країни” з“чоловічим монастирем, зимівником сибірських мисливців-ведмежатників, осідком клондайківських  золотошукачів і воєнізованим табором болівійських заколотників або міражними піщаними оазами ловців Алькайди”.

Завантажити матеріал у повному обсязі:
Файл
Скачать этот файл (Galina_tarasyuk_cin_huan_gon_abo_velykyj_permanent.docx)Galina_tarasyuk_cin_huan_gon_abo_velykyj_permanent.docx
Скачать этот файл (Galina_tarasyuk_cin_huan_gon_abo_velykyj_permanent.fb2)Galina_tarasyuk_cin_huan_gon_abo_velykyj_permanent.fb2