Остап Вишня - Мисливські усмішки (збірник) (сторінка 11)

Спробуйте забити слона або гiпопотама (вiн же бегемот) голими руками!

В нашiй коротенькiй розвiдцi ми не будемо говорити про те, як повинен екiпiруватися мисливець на слона або на крокодила, -  це дуже складна штука, та й практично не дуже для нас потрiбна, бо слони й крокодили плодяться на "дуже суверенних" територiях, звiдки ось уже кiлька столiть виводяться iноземнi вiйська.

Поради нашi стосуватимуться мисливцiв, що полюють на територiї "вiд Кавказу до Алтаю, вiд Амуру до Днiпра..."

Два принципи повиннi керувати нами, коли ми екiпiруємось на полювання:

П е р ш и й: їдеш на день, бери хлiба на тиждень.

Д р у г и й: на величезнiй нашiй територiї сила рiзного звiра може трапитись, - вiд нiжної перепiлочки до страшного бурого ведмедя чи уссурiйського тигра.

До всього треба бути готовим, бо незручно буде, зустрiвши уссурiйського тигра, говорити йому:

- Не їж мене, голубчику, бо забув я з собою взяти жаканiвську кулю, я вийшов тiльки на качок i найбiльший у мене шрiт номер четвертий! Тепер уже, як їхатиму, вiзьму й кулi на тебе, а сьогоднi не бий люто хвостом, а йди собi з богом, пошукай краще марала! Маралом, голубчику, i поснiдаєш!

Тигр може не послухати вас i вами поснiдати.      

Ще раз пiдкреслюємо: на полюваннi треба бути готовим до всього, щоб потiм не жалкувати.

Приготувавши рушницю з твердим футляром, бо в м'якому її можна в дорозi пошкодити, ви, розумiється, одкладаєте набої, набитi рiзнокалiберним шротом, щоб було чим бити i бекаса, i тигра.

Двадцять чотири набої ви кладете в патронташ (не забудьте, отже, патронташа), а решту, штук так 500 - 600, ви складаєте в спецiальний для набоїв ящик, оббитий непромокальним брезентом або шкiрою.

Без шомпола з рiзними щiточками й ганчiрочками (чистити рушницю), флаконом рушничного масла (мастити рушницю) виїздити не можна, бо рушницю пiсля пострiлу обов'язково треба чистити.

Покладiть обов'язково екстрактора, бо набiй у стволi може застряти, i без екстрактора ви його не витягнете.

Ну, з рушницею, здається, все...

Да, - бiнокль не забудьте, щоб можна було здалека наглядiти дичину, i компас, щоб не заблудитися.

 

Що треба мисливцевi брати для транспортування додому забитої дичини?

Коли ви їдете полювати птицю, берiть для неї сiтку (це-для бекасiв).

Сiтка - це та ж сама широко розповсюджена серед населення "авоська", тiльки вiдповiдним способом реконструйована.

Для качок потрiбнi - тороки чи, як їх iще називають, "удавки" - коротенькi ремiнчики з кiльцем на кiнцi - робити петлю. В ту петлю просувається качача голова, петля зашморгується, й качка гордо висить у вас бiля пояса.

На вовка ви берете з собою тачку, краще з колесами на шарикопiдшипниках - легше везти. Для ведмедя чи лося - тритонку.

Цi всi речi для дичини ви берете, коли їдете полювати па день-два...

Коли ж передбачається полювання тривале - два тижнi чи мiсяць, - обов'язково берiть з собою невеличкий льодник, де зберiгатимете дичину до того часу, коли будете її вже чи солити, чи коптити. Отже, значить, не забудьте взяти з собою бочку для солоної дичини i кiлька ящикiв для копченої.

Як солити й коптити дичину, -  прочитайте про це перед полюванням у вiдповiдних пiдручниках, бо це в план нашої розвiдки не входить.

 

О д е ж а. Штани й куртка, кепка чи капелюха - це зрозумiло. Чоботи - двi пари: однi чоботи шкiрянi - ходити по сухому, другi чоботи гумовi - ходити по мокрому. Взимку до двох пар чобiт беруться ще й повстяники. Плащ-палатка. Для полювання взимку - бiлий халат, для полювання влiтку - зелений халат, для полювання восени - кiлька халатiв рiзного кольору, залежно вiд того, де полюватимете, чи на полi, чи в лiсi, чи на лузi.

Все це, як ви вже й самi догадуєтесь, потрiбно для маскування.

Спальний мiшок - спати.

Рукавицi, щоб руки не мерзли.

Накомарник, щоб комарi не кусали.

Коли ж ви не побажаєте тягти з собою спальний мiшок та накомарник, вiзьмiть iз собою невеличкий розбiрний мисливський будиночок, з розкладним лiжком - дуже зручна штука: i виспатись єсть де, i негоду перебути єсть де.

Щоправда, можна збудувати замiсть розбiрного будиночка звичайнiсiнький курiнь, але тодi вiзьмiть iз собою метрiв з десяток непромокальної матерiї покрити зверху курiнь, щоб пiд час дощу курiнь не протiкав.

Мисливець, як вiдомо, весь час ходить, -  бережiть ноги, щоб не намуляти їх.

Найкраще вiд намуляння нiг - частiше мити ноги.

Для цього ви берете з собою емальовану велику миску, мило й рушника.

Помили ноги - намастiть їх вазелiном, або ланолiном, або кремом "Снiжинка". Потiм припудрiть тальком: всi цi "антинамульники" повиннi бути у вас пiд рукою.

Взимку, щоб ноги не мерзли, поверх шкарпеток та онуч обгортайте ноги газетами чи журналами.

 

Ї ж а  м и с л и в с ь к а. Полювання - процес не легкий, -  весь час напруження, багато ходити, чимало на собi носити, -  все це до певної мiри людину виснажує, отже, треба добре пiд час полювання їсти й пити.

Не будемо рекомендувати, що саме з їжi має брати кожний мисливець: у всякого, -  як то кажуть, -  своя доля i свiй шлях широкий, -  свої, тобто, уподобання.

Любите сало - берiть сало, любите ковбасу - берiть ковбасу, любите охотницькi сосиски - берiть сосиски, яйця, консерви, шинку, овочi, фрукти, -  берiть, словом, все, що вам бiльше до вподоби, але обов'язково берiть багато.

Нi, не багато берiть, а берiть ще бiльше, бо обов'язково буде мало.

Це перевiрено вiковим досвiдом, -  хоч скiльки б ви взяли на полювання харчiв, все'дно - мало!

Вони, харчi, очевидно, пiд час ходьби втрушуються.

Для харчiв - рюкзак, торба, сiтка.

Для чаю чи кави - термос. Погано в нас те, що термоси виробляють малi, найбiльший - на лiтр.

Є чутки, що незабаром вироблятимуть спецiальний мисливський термос на цеберку чаю чи кави... Тодi буде самий раз!

Двi фляги. Одна - для води, друга для того, хто що любить.

- А що у вас у другiй флязi? - запитуєте ви свого товариша.

- Боржом!

- Збiльшена кислотнiсть?

- Збiльшена! А у вас?

- Єсентуки № 17!

- Зменшена кислотнiсть?

- Зменшена!

- Кiльки взяли?

- Взяв! А ви?

- Я - шпроти!

- Ну, як питимемо боржом, ви менi шпрота дасте, а я до ваших Єсентукiв № 17 - кiльку. Гаразд?

- Гаразд!

З флягами в нас теж не дуже добре. Для води фляга нiчого, пiдходяща; для боржому чи єсентукiв - замала: треба збiльшити.

Розумiється, що ви на полювання берете з собою казанок, кухоль, ложку, нiж, виделку, сiль, перець, лавровий лист, сиру картоплю, пшоно, моркву, петрушку, топiрець (дрова рубати) i брусок (топiрця гострити).

Ви вже, ясна рiч, догадались, що все це береться для того, щоб iзварити чудесну польову кашу, -  i то кашу не з куркою, чи з iндиком, чи з бараниною, а кашу з чирям, або з крижнем, або з широконоскою.

Ох, i каша! Ох, i каша!

Тiльки одне в тiй кашi недобре: казанки замалi!

Для швидшого розпалювання вогню (багаття) берiть iз собою сухий спирт. Пiдкреслюємо - сухий спирт, а не мокрий. Вiд мокрого - слiпнуть.

 

Н а  в с я к  в и п а д о к. Поводитися на полюваннi треба обережно. Стрiляти тiльки туди, де ви напевно знаєте, що не стоїть ваш товариш, iнакше можете замiсть крижня влiпити заряд шроту в спину або й нижче, в симпатичного Iвана Iвановича.

От для таких випадкiв кожний мисливець повинен мати бинт, вату, йод, стрептоцид, пенiцилiн, шприц, голку для шприца, спирт (медицинський, а не якийсь iнший) i камфору в ампулах...

Найкраще напарником по полюванню мати досвiдченого лiкаря, не гiнеколога, а хiрурга.

Запасливий мисливець бере з собою iз лiкiв: аспiрин, пiрамiдон з кофеїном, сульфатiазол, складану кружку або, краще, гумову грiлку з довгою гумовою трубкою з наконечником, яка (грiлка) замiняє собою кружку.

Непогано (хоч це й дуже складно!) мати з собою невеличку карету "швидкої допомоги", а ще краще - санiтарний самольот.

 

Полюєте, розумiється, ви з  с о б а к о ю, - лягавим улiтку, i з собаками - гончаками восени i взимку.

Для собак берiть харчi, миску, свисток, сурму (для гончакiв), поводок i нагая...

Здається, все!

Екiпiруйтеся, дорогi товаришi мисливцi!

Не забувайте нiчого, бо в лiсi, чи на озерi, чи на лузi - нiде нiчого не дiстанете: все треба мати з собою!

Нi пера вам нi пуху!

1947

 

 

З КРЯКУХОЮ НА ОЗЕРI

І

Ох, i очеретяна ж рiчка Оскiл! Ох, i рибна ж вона, ох же ж i вутяна!

I вутяна, i дупеляча, i бекасинна!

А яка вода в Осколi!

Лагiдна, ласкава, м'яко-шовкова!

Як попливти з мiста, з Куп'янки, Осколом за течiєю, кiлометрiв за 20, на узгiр'ї розляглося село Сенькiв...

Пiд Сеньковом Оскiл-рiчка дiлиться на три рукави-рiчища; а помiж тими, помiж рукавами-рiчищами, - острови, буйним очеретом закучерявленi; очеретом, кугою, осокою, дикою м'ятою...

"Ой, шумить очерет та й лепехуватий", щось своє шарудить-говорить ясно-зелена куга i пахне, -  аж пашить - так пахне, -  дика м'ята-рута!

Серед очеретiв тих густо-буйних озера-свiчада, а на озерах латаття, а на озерах бiлi лiлеї i килими-килими-килими з темно-зеленої ряски...

А серед озера - плеса, де скидаються щуки, як ночви, де пускають бульбашки золотавi карасi - "Ну, їй-богу, як лопата", i лини - "Ох, i лини, ви зроду не повiрите!"...

I падають на тi озера чирята, падають крижнi й широконоски...

I скрiзь, скрiзь, помiж очеретами рiчок наших, -  невеличких i величких, -  є обов'язково "бiле" озеро i обов'язково "комишувате". А потiм уже назви озер-свiчад пiшли чи вiд прiзвища колишьного хазяїна, чи вiд якоїсь подiї, що її свiдком були тi свiчада-озера...

Може, сiча там була з турками чи з татарами, може, якась буйна чи сумирна голiвонька смерть у тому озерi прийняла, то й буде тодi "татарське" альбо "турецьке" озеро, "Марусине", "Iванове" озеро...

А чи, може, князь якийсь древнiй над озером шатро своє розкидав, як на печенiгiв походом iшов - тодi його аж iз прадавнiх-давен прозивають "князь-озеро"...

А правнуки нашi прозиватимуть озера на рiчках на наших, де страшнi сiчi з гiтлерiвцями вiдбувалися, -  "Ковпак-озеро", "Молодчий-озеро", i взагалi "Герой-озеро"...

...А бiля села Сенькова, пiд горою, де закучерявився "Рiжок"-лiс, є озеро Сердюкове i є озеро Кирмасове...

I на Сердюковому озерi, i на Кирмасовому - ряска i латаття, i лiлеї, i м'ятний пах, i очеретяний шум, i карасi, i щуки, i соми...

- Ви на Кирмасовому були?

- Нi!

- Ой! Та там же качви тої, як гною!

 

II

Ви коли-небудь полювали з крякухою?

I взагалi ви знаєте, що таке єсть крякуха?

Не знаєте?

Ай-ай-ай-ай! Як же це так, що ви не знаєте, що таке кр-якуха?!

Крякуха, або як її ще звуть - "пiдсадна" качка, така нiби собi звичайнiсiнька зовнi вуточка, менша вiд свiйської, менша вiд крижня, але бiльша за чиря.

Дехто запевняє, що крякуха - це є помiсь дикої й свiйської качки, що для того, мовляв, щоб добути качок-крякух, треба навеснi пустити свiйську качку на озеро, щоб її там "потоптав" дикий селезень, i тодi, з таким от способом заплiднених яєць свiйської качки, вилупляться крякушенята...

А виходить, що зовсiм воно не так.

Крякухи, особлива порода качки, виведенi, як нам розповiдали, давненько вже в Тульськiй нiби губернiї, звiдки вони й розповсюдилися по всiй країнi.

Крякуха сiренька, забарвленням пiр'я скидається на крижня, але менша, як говорено вже, вiд крижня.

Характерна її особливiсть та, що коли вона бачить чи чує навiть у повiтрi льот чи то поодинокої качки, чи качиної зграї, вона "кричить", "крякає", закликаючи лiтаючих своїх родичiв присiсти до неї познайомитися.

- Ках! Ках! Ках! Пожалуйте до мене! Ках! Ках! Ках! Дуже вас прошу! Ках! Ках!

Ото, значить, i править крякуха за принаду для диких качок.

Хочете знати "технiку", тобто, як крякуху пускати на озеро, чи на рiчку, щоб вона вам качок пiдманювала?

Дуже просто.

На одну лапку в крякухи нашивається панчiшка така шкiряна, а до тої панчiшки кiльце невеличке прикрiплене.

На довгому шнурковi, що прив'язується до кiльця на крякушинiй лапцi, прикрiплюється "грузило" - чи то гирка, чи просто собi важкенький камiнь, який поринає на дно в озерi, а на шнурку плаває прив'язана крякуха, мов на котвi, на якорi.

Даєте їй невеличку площу, ну так чотири-п'ять квадратних метрiв плеса, де вона, купаючись та тихенько кахкаючи, плаває.

А ви на човнi забираєтесь у густу кугу чи в очерет, замасковуєтесь, сидите й чекаєте...

Та, сидячи, вiд скуки перемовляється з крякухою:

- Тась! Тась! Тась!

А вона вам на вiдповiдь тихенько й лагiдно:

- Ках! Ках! Ках!

Аж ось крякуха рiзко й тривожно, аж нiби захлинаючись:

- Ках-ках-ках! Ках-ках-ках!

В голосi тривога, неспокiй, iстерика, i сама вона аж нiби пiрнути в воду збирається.

Стежте! То шулiка-яструб наглядiв вашу крякуху й кружляє над нею!

Не ловiть гав! Бо стрiлою впаде яструб, i не матимете ви крякухи...

Пильненько вдивляйтеся, чи не промайне у водi чи на очеретi тiнь вiд крякушиного погубителя...

I не вагайтесь, як помiтите його:

- Бах!

Встрелили ви яструба чи не встрелили, а проте одiгнали; вдруге навряд чи заманеться йому поласувати вашою крякухою...

Заспокоїлась крякуха, заспокоїлись ви...

Чуєте знову:

- Ках! Ках! Ках!

Але це "ках" якесь непевне, байдуже...

То птичка пурхнула через озеро; може, очеретянка, може, бугайчик, а може, по рясцi пробiгла чорнявенька дика курочка.

I знову тихо...

I от вам призивне:

- Ках! Ках! Ках! Ках! Ках!

Скiльки нiжностi й кокетства лукавого в голосi...

- Я тут! Я тут! До мене, друзi!.. Ви дивитесь угору - пропливає зграйка чирят... Не всi обов'язково сiдають на крякушин заклик, але часто-густо все-таки сiдають...

 

ІІІ

Ну, ходiмте з вами на озеро Кирмасове. Воно недалечке вiд села - ну, може, за кiлометр... Там, у Кирмасовому озерi, дiд Кирило карасi ловить, там в очеретi стоїть його човен, а понад очеретом сохнуть розiп'ятi ятери...

Завантажити матеріал у повному обсязі:
Файл
Скачать этот файл (Ostap_vishnia_mislivski_usmishki.docx)Ostap_vishnia_mislivski_usmishki.docx
Скачать этот файл (Ostap_vishnia_mislivski_usmishki.fb2)Ostap_vishnia_mislivski_usmishki.fb2